День 43( 31.07)

Передостанній день тут пройшов чудово. До речі, вчора хвилі таки були і ми їх підкорили.   Ситуація з обгорянням погіршилась, ми майже не спали вночі, при чому всі. Вирішили зранку на пляж не йти. Бо палюче сонце і нам стало  б ще гірше, замість цього з’їздили на ринок, купили м’яса, взяли в хазяїв мангал і посмажили на обід шашлики. Вгощали всіх охочих, бо дуже переборщили з  порціями.

Соня і Юра  досі мовчать. А в моїх ідеальних мріях вони продовжать спілкуватись в соціальних мережах, ходити одне до одного в гості, а там і зрозуміють, що кохають одне одного. Шкода, що це все тільки в мріях. Або ні, хто – знає…

Он як Кіра з чоловіком. Вона ж поїхала у відрядження, там познайомились на конференції,  почали спілкуватись, але через тиждень Кіра мала їхати назад і ніяких романів не передбачалось. Але вони писались в соціальних мережах, рік жили на відстані, а потім Максим не витримав і переїхав до неї в Київ. З одного боку він ризикнув усім і міг залишитись взагалі без нічого, а з іншого, коли  кохана людина поряд, то  можна і   гори звернути.

До речі,  вже в понеділок я буду знати чи проходжу  в 4  етап  кастингу чи ні. Повідомлення прийде на емейл. І я вже починаю переживати як бачу значок повідомлення з пошти на телефоні. Хоч би ще два дні вони мовчали, бо не хочеться раптом- що псувати собі відпочинок. От чому час так швидко летить?  Ми вирішили, що все завтра з пляжу ні ногою, але впевнена, що нам все одно буде мало. 

Забула розказати, хлопці вчора надумали грати волейбол, в воді, нашим м’ячем і зрозуміло ж , що подув вітер і його віднесло в далеке плавання. Через хвилі догнати, як минулий раз було не реально. Я знаю, що це просто м’яч. Але йому вже більше 5 років. Всі наші поїздки на море з дівчатами, в табір, будь – які відвідування водойми він був з нами. Це як реліквія. Якої вже нема… Одного разу в Гінічіску він теж так само поплив, але на морі був штиль і  якісь дівчатка на катамарані змогли його виловити і віддати нам. Ох, скільки спогадів з одним лише м’ячем.  Коротше кажучи, я на хлопців досі трохи зла, але намагаюсь не псувати собі настрій в останні дні відпустки.

А ще треба вже збирати речі, щоб завтра- після завтра не витрачати час. Як же не хочеться!