День 48 (05.08)

Як я рада, що пережила все це.  По – перше, я так хвилювалась, що  в мене аж тремтів голос, по-друге, в приміщені було жарко, плюс, я завжди як щось важливе, червонію – на камеру виглядала жахливо. Але нічого вже не зміниш, тим паче щось позитивне теж є, бо, по відчуттях я ідеально розказала текст.

Завдання було таким : привітатись з глядачем якось по особливому. Думаю не варто пояснювати, що люди люблять більше яскравих людей із певним фішечками. Не знаю. Чи те, що я придумала, а потім згадала на камеру їм сподобалось, це поки що нереально знати, але як мінімум я помітила, що в мене досить милозвучні ім’я та прізвище, а це ніби, як плюс. А ще  те, що я підморгнула камері в кінці монологу добре?

Забула сказати про те, що в нас було всього 3 спроби записати привітання, я впоралась з другого, 1 теж був нормальний, проте, як на мене мій голос там тремтів надто помітно. Далі наступний етап : розповісти цікаву новину. В кожного своя тема, і підводка. У мене була інформація про те скільки зазвичай сплять панди , та чим вони схожі з людьми. Прочитала ніби не погано, навіть оператору сподобалось, зауважив, що в мене чудова швидкість говоріння та гарний голос. Ну буде видно.

Щось я перечитала і зрозуміла, що взагалі не  зрозуміло почала розповідати . Я ж не сказала про початок і так далі. Так от, 100 дівчат і 100 хлопців поділи по 10 і в такому складі завели по різних кімнатах, де ми вже і проходили  завдання по черзі. З тими, що розділили мене, було комфортно стояти поруч, але не більше. Напевно, не гарно казати, що я куди краща за них в кадрі, але так і є. Тільки з однією Сашою  ми трохи розговорились,  просто вона працює в тій ж редакції, що і тих 1, 5 тижня я, але в іншому відділі і мене впізнала. Виявляється  я там місцева знаменитість, бо так, ще з роботи ніхто не звільнявся.  Я її не особливо розпитувала чого вона тут, а головне, як її відпустили, але думаю просто хоче більшого. А ну і ще вона проговорилась, що пішла в відпустку, то певно ніхто і не відпускав, вона сама. Буду рада, якщо ми зустрінемось з нею коли – небудь іще. Вона приємна людина, але такий же конкурент як і інші. Тай ми дуже різні, щоб стати друзями.

До речі, про них. Я щось тут зрозуміла, що в зв’язку з останніми подіями  зовсім про них забула. Певно подзвоню Кірі і запропоную зібратись усім 5  на чай  в мене. Хоча звичайно у кожного свої плани і можливо комусь і не вийде.  Але треба хоча б спробувати. Тай не сьогодні, то завтра.

Результати вибору скажуть аж 15. І я планую знайти запасний варіант  роботи, ну і в ідеалі  просто відпочити  за цей час. Але буде вже як буде. Все пішла дзвонити тай на вечерю треба щось смачненьке приготувати.