День 54 (11.08)

Я прийшла на зустріч з подругою трохи в стресі, вона це помітила і ультиматумом: «живемо один раз» затягнула мене в клуб.   Те, що грошей багато витратили – це таке, те, що випили теж, але прицепились до нас два( не дуже) молодих чоловіка… Один з них запрошував мене на танець разів з 10, через кожних 5 хвилин підходив до нашого столика, ну і я вже, щоб він відлип погодилась. А він почав до мене чіплятись». Я не довго думаючи вліпила йому між ніг, дала ляпаса і зібралась йти до свого столика, але  як би не так, бо той ненормальний здійняв галас.

От чому ми в той момент не додумались просто піти з Лізою додому?  Той Віталик,  чи як його там, пішов до адміністратора, сказав, що я в нього намагалась вкрасти гаманець і вимагав викликати поліцію.  І йому повірили та викликали…  Нас забрали у відділок. Почалась довга тяганина, хто, за що і кому. А так, як ми випили, то мусили подзвонити до когось з  наших рідних, бо ми типу п’яні, хоча це ж не так! Ох, як я не хотіла хвилювати тата з мамою. Тому подзвонила Андрію і попросила, щоб він поговорив з поліцейським. Він звичайно поговорив, але на мене, ще більше образився. Написав в смс, що йому не потрібна дружина- алкоголічка, я розумію, що винна, але ж не потрібно так грубо. Тай пропозиції руки і серця навіть не було, яка там дружина…   Я відписила на це : «добре» і вже 7 годин , як ми нічого не чули одне про одного. Ох, як же мені з приводу цього важко і сумно.

 До речі, батьки таки знають про мої пригоди, бо о 3 ночі мені було страшно їхати на таксі, громадський транспорт не ходив, і я не придумала нічого кращого , ніж набрати тата. Він навіть не запитався чого я біля відділку і мама зранку зробила вигляд, що нічого не знає. Чекають поки я сама розкажу.  Ну по факту нічого ж страшного не сталось… Ну добре, розкажу трохи пізніше…

Ох, це був мій 3 похід в клуб. Певно, що останній, хіба підемо великою компанією, щоб я була впевнена, що  мене захистять.

 Хоча по факту заяву мала писати я на того «ненормального», але він ледь не написав на мене. Слідчий порадив піти на компроміс, і я мусила привселюдно вибачитись, добре, що хоч гроші не попросив,  яких в мене немає.  В мене вже голова гудить,  не хочу розбиратись у всьому цьому. Тим паче, що завтра додому і я  хочу провести  це й вечір виключно з мамою, татком і телевізором. Може хоч трохи відволічусь. Забула сказати, що написали, коли приходити на останній етап кастингу - через три дні.

Переживаю ще й тому, що Настя так і не подзвонила, це дуже дивно.

Останні абзаци певно будуть взагалі не пов’язані між собою, але це єдине на що я сьогодні здатнаL.