День 57(14.08)

Ну ось і цей довгоочікуваний день пройшов. І якби я знала яким він буде, то точно би так довго не чекала. Ті проби пройшли так швидко, що я навіть не встигла зрозуміти, що відбувається. Нам при вході видавали браслетики де номерки,  а ми по них визначали свого партнера. Мені дістався ще той неприємний хлопець – Олександр.

Хоча по факту, він навіть дуже привабливий, але ще той  вискочка і нахаба. Що б не попросили зробити чи сказати, він всюди перший. Фу, він мене навіть трохи роздратував, бо якщо перший він, то перша і я – ми працювали тільки в парах, а я не завжди була до цього готова. Не люблю таких людей  - він якийсь аж надто самовпевнений. Хоча мушу визнати з дуже хорошим почуттям гумору, таке враження, що жарти закладені в нього в генах і робив він це дуже природньо і в тему. Декілька разів, коли ми записували підводку він намагався мене перебити і пошуткувати з моїх слів, але я швидко дала зрозуміти, що такого робити не варто і він припинив. Називається, хоч за щось дякую.

А ще в кінці нам сказали, що можливо хтось з пари сподобається, а хтось ні. Тож до того, хто підійшов просто візьмуть іншого партнера з іншої пари. Здається, ці слова були виключно для мене, щоб я не мала марних надій.  Впевнена,  що він пройде, а я ні. Ба більше, це очевидно.  І я вже навіть на тій стадії, коли виниш себе,  а не когось іншого.

Коротше кажучи, сказали чекати дзвінка протягом трьох днів. Але навіщо чекати, якщо його не буде.  Треба терміново шукати якусь роботу, грошей катма. Я вже на все готова… А на проживання зараз наважилась попросити у батьків, хоч і робити мені це вкрай соромно, особливо після того як останній раз брала у них гроші, коли мені було 20.

Хоча в моєму житті є якась стабільність-  з Андрієм , бо ми досі не говоримо. Я так хотіла з ним поділитись переживаннями. Навіть набрала телефонний гудок, але тільки пішов 1, збила.  А він навіть не передзвонив… Хоча ж точно бачив.

До речі, для загальної інформації вже десь годину плачу. Це вже схоже на нервовий зрив. Що мені з цим робити?! Написала про це Соні…Коротше кажучи, вона приїде через годину. Хоча писала не я їй, а вона в спільний чат, що має якусь новину і запрошує нас в бар в суботу, щоб про все розказати. Я написала, що я не знаю чи прийде Андрій, вона про все  здогадалась і написала мені в особисті.

В моєму холодильнику миша повісилась, от чим я її буду годувати!? Так не хочеться в такому вигляді спускатись в магазин, але здається мушу, хоча б за пляшкою винна. Певно дивна аналогія, але зараз в дзеркалі на мене дивиться 17 річна дівчинка в якої все погано з навчанням і яку щойно вперше кинув хлопець.  Охххх.