Один рік мого життя

День 58 ( 15.08)

Не те, щоб мені зараз легше ніж декілька годин тому, але мене так болить голова після вчора, що я не можу нормально мислити. Тай зрозуміла , що мій провал далеко не кінець світу. Ну можливо…Але ні, кого я обманюю?! От коли вже моє життя налагодиться?! Це постійний стрес виводить мене з рівноваги… Хочу на море, назад в той тиждень, аж сльози навертаються ще вірю, що ще так відносно недавно, я була на стільки щаслива. А ще сьогодні ж субота, Соня запросила всіх в бар, ох, як я не хочу йти. Але прийдеться. Тай вдавати треба буде, що все гаразд, не псувати нікому настрій. Щось мені, здається, що вона нарешті розкаже, що вони разом з Юрою, хоча далеко не факт.

Ну і вишенька на торті: я йду сто відсотків без Андрія. А знаєте чому?! Бо вчора він забрав речі і знову переїхав до друга. Той мені зранку писав, про те як Андрій страждає і чекає моїх вибачень, хоча прекрасно знає, що цього не буде, бо типу я горда. Що це все за маячня!? Я втомилась вже від тих постійних скандалів… От як я поясню дівчатам, де він!? Та й всі будуть з другими половинками, а я одна.

Залишилось всього 48 годин , щоб впевнитись, що я повна невдаха. Ну не так вже й багато.. .Але я весь час про це думаю. Ох, чому все так погано!?

Юлія Цюрик

Подобається

#2879 в Сучасна проза
#2068 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись