День 64 (21.08)

Час з  Васічкою вчора  минув дуже швидко і добре. Спочатку ми грались з  Женюхом. Він такий дорослий став: щось там вже щебече, бігаю повсюди, ну не дивно вже ж через три місяці виповниться  два. Потім Вася пішла в іншу кімнату вкласти його спати, а в мене був час зібратись зі своїми думками. Тільки вона зайшла я  все випалила. Я ніколи не розказувала  їй щось погане про Андрія, максимум там поварились і для неї моя розповідь була справжнім шоком.   Обіцяла, що розкажу решті дівчат при зустрічі, яка, здається, через три дні. Хоча розказала Васі і вже не так страшно, і навіть трохи менше боляче.

Це й день вже теж майже минув. Дуже швидко. Я щось зовсім не встигаю за ним. На роботі багато цікавого. До нас запросили професіонала, який має вчити нас як поводити себе в кадрі, щоб було природно, не було проблем, якщо забули текст і так далі. Було дуже цікаво, я намагалась запам’ятати кожну її пораду, хоча по факту це все треба застосовувати на практиці. Відлік до початку шоу вже пішов на дні.

Студія стає все кращою і кращою, зростає кількість задіяних людей, а заразом і напруга. А головний привід для хвилювання це ми – ведучі- не професіонали. Але я от впевнена, що все пройде добре.

А ще Саша приніс мені  та Марті по букету. Дуже мило, але з іншого боку для чого. Привід : 1 тиждень нашого знайомства.  Такі от ми дівчата : дарують погано, не дарують ще гірше. До речі, квіти мої найулюбленіші – маленькі,  рожеві троянди, які ростуть по  три на одну гілочку. Взагалі в  Києві саме такий вид цієї квітки не дуже розповсюджений, та ще й такий відтінок, але Саша певно має свої канали.:) Так – так- так, знаю, що подумають мої подружки, коли будуть це читати, ну якщо будуть. Так от : це всього збіг! Я не хочу і не планую ніяких стосунків, тим паче він не одній мені подарував. До речі, завтра зустрічаюсь з Сонею. Привід: позичити мені гроші, знаю, що можна на карту, але це всього лиш привід.

Треба терміново шукати підробіток… Але де… Хочеться жити, а не крутитись, як білка в колесі на двох роботах.  У мене є однокласниця, яка працює офіціанткою в Києві. Ми переписувались декілька місяців тому, як я шукала роботу і вона мені пропонувала піти офіціанткою  на ніч, але, по-перше, я не знаю чи це ще досі актуально, та й я не витримаю на роботу вставати о 4 в один  тиждень і повністю не спати вночі в другий. Здоров’я таки важливіше.  Хоча умови так непогані : платять дуже добре, заклад в центрі і відвозять додому . Ну тоді я не пішла, бо б Андрій не пустив, зараз бо сон… Може все таки хоча б спробувати? Ну добре, пошукаю щось,  а як ні, то варіант вже є, якщо є місце ще.

А ще  нарешті завтра п’ятниця, хоча в суботу ми теж працюємо, але все одно. Ой, щось я вже почала писати одне й те ж  саме по другому колу, ну це не дивно, бо годинник пробив першу ночі.  Тож  я пішла.