День 65 (22. 08)

Вперше за це й тиждень я наважилась собі щось ввімкнути і подивилась чудовий фільм вечері. Мені захотілось чогось новорічного  і я подивилась чудову новорічну минулорічну комедію… Так, я з тих ненормальних, яка дивиться про зиму влітку і навпаки.

А ще я за собою помітила, що мені не  хотілось себе жаліти,  і я всього ДВІЧІ згадала за своє розбите серце. Ну це буде третій. Перший зранку, коли прокинулась на лівому боці ліжка з подушкою в обіймах . ( раніше там спав Андрій). А другий це , коли Олю ( адміністратора) зустрів з роботи хлопець  з дуже гарним букетом квітів. Хоч мій і не часто таке робив, але все ж таки були хороші, добрі, сентиментальні моменти. А ще мої батьки досі не знають про наше розставання і,  чорт, я не знаю, як їм про це сказати. Ну точно ж не по телефону… Мама зараз почне вікторину : «ЯК - ЩО – ДЕ - КОЛИ», приїхати я зможу не скоро…. Але ж брехати весь час до я теж не можу.

Через годину:

Я так і не дописала, бо мені подзвонила Настя, Андрієва сестра. Вона нічого не  знає про «нас», принаймні я так думаю ( не сказала за це  жодного слова), розмовляли як завжди. Я нічого не розказувала, хоча може і треба було, але ні хай вже саменький з цим всім розбирається.

  Її батьки пішла на мінімальний компроміс і дозволили ходити на одне додаткове, з предмету, який їй потрібен на поступленні  художницю. Але цього мало, тим паче це теорія про мистецтво, а не вчитель з живопису. Взагалі треба живопис, рисунок та композицію.. Просила у мене ще порад.  Але…я не знала, що їй сказати. У дитини 5 репетиторів на тиждень і відсутність вільного часу – на малювання.  

В результаті ,  я обіцяла, що підшукаю якогось хорошого викладача, який зможе  підготувати її на художнє училище десь в Бостоні. А їй  треба подумати де знайти час, гроші вже таке, я можу дати з поверненням через 10 років, мені не шкода.(хоч і сама зараз в боргах). Не дивно, що мала сказала:  « Хочу хоч кудись, головне подалі від них». Варіант якогось художнього училища в нас теж присутній.

Проблема в тому, що мистецтво така штука, якій треба віддаватись повністю, а не всього дві години на день в цьому то і  головна проблема. А найбільше в цій ситуації я не розумію Андрія. Бо це його рідна сестра, і хто як не він має її підтримати,  виручити і допомогти.  Їхнє спілкування , як виявилось, вже років 5 обмежується обміном привітань на свята та декількома «як справи» при зустрічі.  Так, я реально цього не  знала, бо він мені весь час, щось розповідав про неї (виявляється від мами).

От я все життя мрію мати сестру чи брати, і це вже давно ТІЛЬКИ мрія. А він має і ні крапельки не цінує, навпаки ревнує і так далі…

Ох, це не МОЇ справи, чого я лізу… А ще Сашині квіти розпустились і пахнуть на всю квартиру