День 66 (25.08)

Я пропустила аж цілий день і не писала вчора нічого. На мене вперше накричали на роботі, та ще й шеф. Сказав, що я не гармонічно поводжу себе в кадрі, що я як дерево. І мене ті слова дуже вибили з колії… Настрій досі не з’явився, але , принаймні я хоч трохи вже мислю тверезо. Це були перші в моєму житті підводки (начитували  текст, який потім будуть показувати в рекламі нашого шоу) , і я дуже хвилювалась, боялась. Та знаю я, що сама винна. Та й мені не подобався мій  зовнішній вигляд.  Стилістка обіцяла  мені гарно зачіску, а вийшла Я – мавпеня, і костюм не мого фасону… Я була зациклена ще й на тому. Хоча це все відмазки, я знаю…

 Ой все, не звільнили і добре. Сподіваюсь  не дуже впала в очах шефа, а самій треба попрацювати над собою, і дуже, щоб виправити своє «дерево».

 Я люблю шалений ритм життя, але щось помітила за собою , що все більше і більше мене все бісить, здається нервова система дала збій. Робота мрії виявляється не така казкова, але я не нарікаю, просто дуже втомлена. Розказала,  а тепер треба спробувати відпустити цю ситуацію.

З основних плюсів моєї зайнятості, це те, що про свою «нещасність» я згадую тільки ввечері і те ненадовго.

Вчора не вирізнилось більше нічим цікавим. А сьогодні…ну, наприклад, ми репетирували з Сашою слова на проморолик.  Так, вийшло, що одні і в повній тиші. А таке рідко буває. Він читав, читав,  а потім раптом перервався, подивився на мені і сказав: «в тебе така гарна посмішка» .   Хоча тоді я навіть не усміхнулась. Я відповіла: «ага», і він  одразу ж повернувся до тексу, а потім прискіпливо слухав, як я розказую свою частину. Досі не можу зрозуміти отого його жесту і досі не можу зрозуміти нащо він взяв відповідальність  за мене перед керівництвом. Пора вже певно  лишити ту роботу в спокої.

Перейду до вечора сьогоднішнього. ( до -  не було нічого цікавого). Тож, ми зібрались о 5 в кав’ярні, всі разом, знайомитись з  Юрою. По факту тільки я і Кіра  з ним була знайома нормально  до . А  тепер усі з  сім’ями і так далі. Мені спочатку не дуже було комфортно,  а потім зрозуміла, що пора розказати усім і все просо мої відносини(точніше їх відсутність, ну ви зрозуміли) і нарешті просто спробувати отримати задоволення від вечора. Я дуже боялась зіпсувати Соні з Єгором вечір, тому зробила це між іншим, при запитані  Максима, де Андрій.

 Дівчата при хлопцях не розпитували, а прийняли це як звичайну інформацію  (ну ті хто не знав). Колись будемо на одинці і я розкажу. А потім був келих за келихом ігристого, і розмова пішла своїм ходом.  У кожного стільки всього сталось.

Наприклад,  Марта перетнула екватор до зустрічі з малюком  -  вже на 5 місяці, десь в середині грудня (під Новий рік) у них з Ванею з’явиться маленьке чудо. Хоча якщо не придивляться, то поки по ній і не видно. Сама худа – носить широкі речі тож,  єдине, що вирізняло її серед нас -  це тверезість.

Кіра та  Максимом купили путівку і через тиждень їдуть у автобусну  подорож Європою.  На 2 тижні, якщо я не помиляюсь,  але це може бути не точно.   Вони з  Максимом ще ті авантюристи. Відпустка у вересні – це досить дивно, а ще й така… Але вони вічно на колесах, тож для кого для кого, а для них це досить нормально.

І  Сара виходила на зв'язок. Вона як завжди забігана, з  купую ідей і планів. Коли ми вже побачимо нашу студентку…

Вася прийшла зі своїм хлопцем(так,  при наявності двох малих дітей він у неї є), але здається  у них все… Бачу, що Марк на неї весь вечір взагалі не зважав. Запитала Васю, що сталось, коли ми ходили припудрювати носик і вона сказала: «Те, що і в тебе».  Він хороший чоловік, шкода… Але Вася сильна і я знаю, що швидко переживе – цю ситуацію. Сказала, що на днях забіжить на чай і ми поговоримо по душах. Може, ще нашу авантюристку запросимо, щоб хоч хтось мислив «тверезо», ну Кіру.

До речі, Кіра ще й влізла в якийсь благодійний театр. Толком і не знаю, що там і як, але вона всіх запрошувала прийти на виставу… Якщо  не буду на роботі, то обов’язково сходжу. Вона там актриса,  і в них вже навіть була перша репетиція. От вона не може ні хвилини сидіти без діла. Друзі, хлопець, подорожі,  робота, ремонт, а тепер ще й це. Ніби як вистава буде одразу по її приїзду з подорожі по Європі, а гроші підуть на  підготовку до зими, а точніше облаштування притулків бездомним. Добре діло! 

До речі, акторкою вона не була ніколи (ну хіба в школі) і мені так цікаво подивитись на її акторську гру. Суть, здається, зрозуміла. Взагалі у всіх стільки всього сталось, що  я не встигаю записувати J . Ну в принципі мої розповіді про нову роботу теж були нічого – не відстаю так сказати.

Коротше кажучи, «гульки» закінчились о 10.30,поки дісталась додому за 11, вже пробувала навіть лягти спати, але не виходить – занадто багато емоцій. То ж можна сказати, що  винуватець мого натхнення – відсутність сну.

 Різні думки в голову лізуть, які я відчайдушно намагаюсь владнати. А ще я чомусь хочу їсти. А в тумбочці є шоколадка… Теж думаєте, що її варто з’їсти!?