Один рік мого життя

День 84 ( 21.09)

Це й день нічим особливим не запам’ятається. Я всього його провела за перекладами. Заробила 1000 гривень! Але як мене нудить від літер, ноута, текстів, пальці болять, а настрій просто і досі відсутній. Відчуваю себе роботом, шкода тільки, що вони не мають емоцій, а я, на жаль, ще маю. А ще сьогодні на дві години Василина з малим приходила. Вона принесла еклери, і о диво, це не викликало в мене жодних радісних емоцій. Я намагалась посміхатись, вести себе активно, але все так дратувало. Ще ті її розмови за нового хлопця. Не думаю, що в них щось складеться, бо вона досі не сказала про дітей, а це поганий знак. А ще вона мене запитала мене як у мене там на любовному фронті, я тоді ледь стрималась щоб не відгаркнутись, накричати і образити. Точніше не так: я все це зробила, а потім прошепотіла вибач і вона не надала цьому великого значення, ніби. Що я зроблю, що мене зараз від чоловіків нудить. Натякнула мені, щоб я покликала на день народження Сашу. Тут навіть не буду коментувати. Що я зроблю що у всіх все добре, а я…

Юлія Цюрик

Подобається

#2879 в Сучасна проза
#2068 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись