Один рік мого життя

День 89 (26.09)

Приїхала додому, впала на ліжко і вилізла з нього 5 хв тому, щоб взяти цей клятий зошит і щось пописати. На хвилину 5 година вечора. В душі і біль, і сум і якась така велика байдужість до всього і чим день, тим більше вона зростає. Я чесно не знаю про що писати. Все, що треба знати – це те, що я ще поки що існую.

Юлія Цюрик

Подобається

#2881 в Сучасна проза
#2066 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись