Один рік мого життя

День 90 ( 27.09)

Я не уявляю як завтра піду на роботу. Треба буде усміхатись, видавати якісь емоції, жити, а не існувати, як я роблю це сьогодні.

А зараз я навіть вперше за 4 дні трохи перекладала, мені вже прийшло повідомлення на пошту чи я не помилилась з електронною адресою, коли відправляла текст, бо нічого немає 4 дні від мене. На жаль, не помилилась, бо просто нічого не робила.

В моєму житті все стабільно – ніяк. Подружки здається вже не подружки(не пишуть, не дзвонять), батьки звинувачують у тому, що я існую, з особистим життям ще більша лажа – не життя, а мрія.

Юлія Цюрик

Подобається

#2880 в Сучасна проза
#2066 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись