Один рік мого життя

День 97( 04.10)

Ця неділя мені запам’ятається…дайте подумати…НІЧИМ. Бо я стабільно вилажу з ліжка тільки щоб сходити в туалет, погодувати себе і Одрі ну і певно все. Переклала вже аж 2 тексти до цього часу. Півгодини тому говорила з Васею, вона запропонувала вийти на чай, і я радо погодила. Мені на 7, тож ще трошки і піду збиратись. Хоча по правді мені так лінь вставати, фарбуватись, одягатись… Можна це все пропустити? Але в трц, куди ми підемо на мене буде дивитись надто багато людей, тож ні – не можна. Малюки певно підуть гратись в дитячий центр, а ми поряд будемо пити чай і їсти тортики. Ох ці тортики – ще ті мотиватори.

Зранку, до речі, я трохи порилась на сайтах з оренди нерухомості. Ті квартири, що мені подобаються здаються за шалені гроші. Одна була нічогенькою і за нормальні гроші, але побічний ефект до метро 20 хвилин, я порахувала дорога до роботи займатиме аж годину. Це що 0 2 вставати?

Ну шило на мило міняти нема сенсу. Тож далі чекаю.

Юлія Цюрик

Подобається

#2879 в Сучасна проза
#2068 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись