Один рік мого життя

День 100 (07.10)

День пішов зовсім не за планом. Зранку я ж мала їхати в вет-лікарню, але спізнилась, пропустила свою чергу і поки дочекалась нову всюди запізнилась. Точніше ми мали зустрітись з Мартою в кафе, але вона мене не дочекалась. Добре, що не образилась, в дорослому житті розумієш, що у всіх таке буває.

Тільки зайшла додому написав Саша – запросив на дружню вечірню прогулянку. Збиралась і бігла до нього. Зараз останні дні відносно непоганої погоди, тож треба користуватись. Так, для мене плюс 20 це вже холодно і неприємно – мерзлячка. Кожна зима для мене справжня каторга. Я- яка звикла багато рухатись завжди в такий період перетворююсь в амебу. Раніше мене всюди відвозив Андрій машиною, а тепер мушу пристосовуватись до нових реалій.

Так от, зустрілись ми десь о 7 і чудово провели вечір. Купили пляшку шампанського і випили її на набержній, а потім ще одну. Сп’яніли. О 10 я захотіла додому і він взявся мене проводити, біля під’їзду ледь не поцілувались – п’яниці малі. Думаю ми зробимо вигляд, що цього не було. Це ж не серйозно!

Ну і знову я не переклала за день жодного слова. Трохи соромною, бо дозволяти себе пригощати- це нормально, але в міру. Наступного разу пригостити прийде моя черга. А грошей як завжди катма і я ще й нічого не роблю для вирішення проблеми.

Ну все завтра точно зроблю як мінімум один. А зараз спати!

Юлія Цюрик

Подобається

#2881 в Сучасна проза
#2067 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись