День 108 (16.10)

На зміну мамі приїхав тато, правда тільки на вихідні, та й сидить він в мене тільки в години для відвідувань, але все одно так добре, коли близька людина поруч. Хоч відпочине від роботи, села, роботи там і знов роботи на роботі. Він Київ знає, то гуляє зранку на базари всілякі – розважається. А ще я тільки як зрозуміла, що так і не стримала свою обіцянку до них навідатись, закрутилось завертілось, але обов’язково виправлюсь.

Зате тато навіз смаколиків. Ну як…для мене мамин бульйон це смаколик порівняно з лікарняним супом. Нарешті від’їдаюсь. Навіть домашній йогурт мені зробили. Обожнюю. Так як я в стані вже багато говорити і думати, обговорили всі останні новини міста, про родичів і так далі. Я наговорилась на славу.

Головна апогея моєї сім’ї зараз – це розлучення моєї  двоюрідної сестри. Вона старша за мене на 10 років і раніше ми були дуже близькими, але життя розвело, я до Києва, а вона одружилась, народила Аліску, потім Артура, ми рідко бачились, приблизно раз на рік, рідко зідзвонювались так й стали чужими. Хоча, що я її, що вона мене дуже любимо. Надіюсь, вона швидко відійде від усього і знову буде щаслива. До речі, дивно, що мама, яка спілкується з нею мало не щодня мені цього не сказала. Може не хотіла, щоб я хвилювалась…

Але я з самого початку бачила, що він не ЇЇ, старший на більш як 10 років, у всьому обмежував її свободу, бажання розвиватись… А потім якось звиклись до нього.  Вони і будинок купили, побудували, дітей народили, бізнес створили. Але таке вже воно – життя. Розбиратись і копирсатись в чужих долях така собі затія.