День 110(17.10)

Я встала. Всього на декілька секунд, зробила 3 кроки, бо більше не можна, та й важко. Але цей момент приніс мені стільки щастя. На день вперед певно. І енергію витратила, потім поворухнутись не могла і нарешті їсти захотіла.

А ще лікар зранку міняв наклейку, яка приховує розріз. Ну що сказати…виглядає дужеее страшно. Просто «мега», але нічого все пройде, надіюсь. А ще в пітницю, якщо все зажеве як треба, мені знімуть шви. Цікаво, а цей процес теж болючий? Колоти мене перестануть у середу, тоді і катетер знімуть. Вже хочу побачити синяки під ним. Шкіра в мене дуже чутлива, тож вони там точно будуть.

А завтра якщо зможу пройдусь до коридору і назад. Це аж 15 кроків приблизно, а  в дві сторони 30, оце відстань. До мене Саша приходив. Знову з букетом квітів. Гарним і об’ємним. Дуже гарним, як він. Я така була рада його бачити. Скучила за навколишнім світом і колегою. Розповів мені про роботу, там все «як має бути», сказав, що без мене важко, але поки справляються. Але з моєю участю в передачі були більші рейтинги, на трохи, але все одно, тож звільняти мене точно не збираються.  Я пошуткувала, що збираюсь затриматись тут ще на два тижні, треба було бачити його реакцію. Це було мега смішно. Хоча мій лікар вважає це не жартом, а правдою, ніяких мені прогнозів досі не дає. Ох якщо жарт виявиться правдою…

Але мені головне щоб додому відпустили, а там я вже знайду вихід як дібратись до студії. От дивилась на Сашу і думала…ідеальний ж чоловік, а досі один. Можливо ще просто не його час. Але буде класно, якщо в майбутньому ми будемо дружити сім’ями.

Доля все таки все собі знає. От ні скілечки не жалію, що звільнилась з тої редакції. Ким би я зараз була?

Так як можу сидіти відновила переклади. Робити все одно немає що, тож працюю в турбо -режимі. Мене, до речі, навіть не насварили за те, що я прострочила всі стоки, так як в мене вагома причина і надіслали мені новий файл. Більший ніж звичайно - 90 сторінок, але й зп плюс 30 відсотків до звичайного прайсу. От зараз допишу і вперед. Мені залишилась половина.