День 111 ( 20.10)

Приготуйсь! Зараз я буду описувати мега класний день. По- перше, нарешті моя сусідка збоку заспокоїлась і навіть почала говорити до мене. Навіть повернулась обличчям! Її звати Майя, на вигляд молодша за мене і дуже красива. У неї хронічний апендецит, тож плакала вона частково і від цього. Хронічний – це означає, що так як мене тоді, її болить час від часу  і це стається дуже часто. Лікарі не хочуть різати поки там все не розірветься або поки не буде прямих показань. А їх немає. Приступ може початись коли завгодно, і тривати скільки завгодно. Як я їй співчуваю!

Проблема ще й в тому, що сама Майя дуже боялась. Типу, якщо вона щось би там підписала, то б її одразу поклали під ніж і вирізали б. Але їй страшно і тільки приступ проходить вона відмовляється робити операцію.

Я зрозуміла, що її історію треба починати не так!5 днів тому в неї стався новий приступ, і її хлопець одразу ж відправ до лікарні. Але так як це операція планова, а не екстрена поставили її аж через 5 днів. Сказали, що хочуть понаглядати за нею, але якщо хоче вона може піти додому, і приїхати або, якщо буде новий приступ або вже на операцію. Вона вибрала друге, хотіла зробити хлопцю сюрприз, коли зайшла додому застала його в ліжку з іншому.  Не знаючи, що робити повернулась сюди в лікарню. До речі, прооперували її на день пізніше за мене.

Антон, винуватиць подій, писав, дзвонив,  на наступний день навіть приходив. Це була його колишня дівчина, він зізнався, що має до неї почуття, просто не знав, як про це сказати Майї. Як я її розумію…і співчуваю.

На одкровення завжди треба відповідати одкровенням, тож я поділилась з нею своєю історією. Ми навіть трохи сплакнули, дійшли до висновку, що життя все розтавить над «І», вони ще точно пожаліють, що так вчинили, але тоді вже нічого не повернеш.

А о 15 до мене прийшли Соня з Кірою. Я сама спустилась до них в кафетерій, який від мене поверхом нижче. Було  важкувато спускатись зі сходів, але то мине. У них життя бурлять повним ходом.

В Кіри особливо. Вони з Максимом хочуть відкрити кафе, вже купили, правда в кредит, приміщення. Як вона жартує років десять і відкриються.

А Соню Єгор познайомив з сином. Зустріч пройшла напружено. Але для Соні дуже добре, що в нього є син, бо вона найближчих 10 років, а може й взагалі не планує, а так ніхто і не просить чи вимагає.  До речі, хлопчик не поставився до неї вороже, навіть навпаки, це вона переживала і мало проявляла себе. А що малому…в мами давно інший чоловік і він звик до такого. Хоча, що мама, що чоловік закордоном.. Ох там трохи напружена ситуація ще досі. Соня деталь не розказувала, але є ймовірність, що Ян весь час буде жити з Єгором і нею. Дай Бог і створять щасливу сім’ю.

А з 7 години сиджу за перекладами. Тут все робить повільно, але я мушу, треба підзаробити копійку!