Один рік мого життя

День 112 ( 21.10)

Дні дивно, але знову почали летіти швидко. У моїй ході немає обмежень, якщо не бігти, то навіть не боляче, тож насолоджуюсь моментом. З Майєю багато говоримо, в нас виявилось дуже багато спільних тем для розмов.

Вона вчиться на актрису, вступила аж з 3 разу, то ж вчитись їй ще довго. Але вона не жаліє за втрачені роки, навпаки, каже, що ці випробування були варті того, що вона має зараз.

Ще перекладала трохи. Списувалась з каналом. Вони чекають мене вже в понеділок і скинуть на перегляд сценарій ефіру завтра. Вже чекаю.

І весь час ламаю голову як же вмовити лікаря відпустити мене в п’ятницю додому. Поки варіантів не багато. Але зробити це конче треба!

Юлія Цюрик

Подобається

#2879 в Сучасна проза
#2068 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись