Один рік мого життя

День 124 (02.11)

Сніг сипав всю ніч і бабуся, яка мала поїхати сьогодні зранку додому не змогла цього зробити, бо автобуси не їздять.

Все б добре, але у неї там кицька, кури і хряк на ім’я Персик. Дуже переживає, щоб вони не замерзли, щоб мали, що їсти. Вже всіх сусідів на ноги підняла. Нагодували, обігріли. Але бабуся все одно на взводі. Знайшла знайомого, який сьогодні їде в потрібному їй напрямку, рветься додому, наших вмовлять не слухає. Хоч би все було добре і вона доїхала без пригод…

А мене сьогодні запросили на сніжки. Прилаштувала Одрі мамі, а сама вже збираюсь по тихеньку. Ліана - та єдина подружка з якою ми тут спілкуємось хоче зібрати нашу стару шкільну компанію. Ну подивимось, що з цього вийде. Я вже так хочу! Знаю дивно 24 – річній жінці радіти таким речем, але НІ, зовсім це не дивно, тим паче в душі я ще дитина.

Отакі в мене справи. Здається, сьогодні я щаслива!

Юлія Цюрик

Подобається

#2881 в Сучасна проза
#2067 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись