Один рік мого життя

День 127 (05.11)

Мама з татом вже пішли на роботу. Вчора та позавчора брали заради мене відгули, але більше не дають, тож мусять працювати. Бабуся теж в селі знову. Всі зайнятті і я відчула, що вже пора й мені додому в Київ. Самотність тут гірша, ніж там. Подруга одна і та на роботі, знайомих майже немає. В Києві хоч Соню можна видзвонити на каву або Кіру. Ну…сенс зрозумілий. Купила квиток на завтра.

А ще я встигла перекласти аж 2 статті, пишаюсь собою. За один день заробила на половину комунальних, оце перспективи.

За самопочуття не розказую, бо немає що я реально забулась за операцію, нічого не болить і в їжі вже себе не обмежую, навіть бігаю! Завтра в обід останній огляд в лікаря, здається ця сторінка мого життя нарешті закрита!

Юлія Цюрик

Подобається

#2879 в Сучасна проза
#2068 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись