Один рік мого життя

День 128

Такою втомленою і забіганою я не була вже давно. Хоча день починався добре, я провалялась в ліжку з обіймами Одрі, а потім почала збиратись на автобус. Написала Саші що вже приїжджаю і він сам запропонував допомогти з сумками. Я реально цього і хотіла, бо від мами везла багато, а тяжкого ж носити не можна… Там тато допоміг, а тут і просити більше нікого. Боялась, що розійдуться шви і треба буде операція….

Ця поїздка дала мені зрозуміти, що мені його реально не вистачає. Його – це Саші. Я реально скучила! У мене немає оцих любовних почуттів, але він настільки мені близька людина, що я не хочу його втрачати. А ще певно, це саме та людина, яка мене ніколи не зрадить і завжди допоможе, якщо…   Якщо сказати йому «так». До речі, я думала він заведе сьогодні за це тему, але ні, коли я починала навіть розмову здалеку, він одразу переходив на щось інше. Тобто у мене ще є принаймні два спокійних дні.

Я за те що він мені допоміг, нагодувала його маминими смаколиками. Я йому розказувала про все на світі, а на питання «Що робив ці дні ти» відповів сухо: «Нічого особливого». У цьому питанні у нього важкий характер, не любить розказувати детально про себе.  Але з цим явищем ще можна змиритись.

Потім він поїхав по справах. А я вперше спробувала зайнятись спортом. Точніше йогою. Але зробила тільки 10 хв, почало тягнути в животі.  Вечір зайняла Сара. Подзвонила по телефону – плакала, а я як справжній супер- герой побігла на допомогу. Справа в тому, що її життя в тупику. Вона хоче поставити в крапку в їхніх стосунках, а він категорично проти. Після того як вона про плакалась дві години в мене на колінах, все розказала в деталях. Друг виявився не просто другом. Бо їх не кохають. Стосунки на відстані даються їй дуже важко і вона щоночі плаче в подушку. Боїться моменту коли або йому або їй стане вибір: пожертвувати всім заради кохання чи розійтись назавжди. Сарі легше поїхати туди, вона там прожила цілий рік…Саме це я і порадила їй зробити, хоч і мій егоїст всередині не хоче бачитись з подругою раз в 5 років. Але головне її особисте щастя.

Отакі от справи. Пора мені б вже завалитись спати. Це й день виявився надто емоційним.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше