Один рік мого життя
День 129 (07.11)
Субота пройшла в мене під словом «Лінь», я нарешті, вперше певно за півроку, просто так залипала в серіалах. Совість трохи їсть, але реально зовсім трошечки. Так як відпочинок в мене це переклади, нормального часу в мережі в мене і не було. Лікарня не рахується.
А ще час пролетів так швидко, що я знову не встигаю знайти квартиру. Якщо чесно вже і не намагаюсь. Якщо вдасться переїхати до нового року, буду рада. Попередити треба за місяць, а я якось боюсь раптом там не сподобається…чи ще щось. Тут вже не тригерить, тай добре.
У мене хороша новина, нарешті я почала не худнути, а набирати вагу. Нерви і лікарня пішли не на користь, а сама розумію – 5 кг набрати не завадить, але дуже важко це зробити. Ніколи навіть не дивилась в магазинах на розмір хs, а тут навіть він інколи завеликий… Думаю треба відновлювати нервову систему, тоді і тут все стане на свої місця.
Вже 4 година, а від Саші жодного дзвінка, бо навіть повідомлення. І це досить дивно. Я хвилююсь. Певно, я щось зробила не так. Але що… Так, це говорить та, яка ще тиждень тому кричала, що не любить його. Все надто швидко змінюється!
До речі, я давно не розказувала за Одрі. Він підріс. А ще має сьогодні ювілей, якщо мені не зраджує пам'ять – рівно три місяці. Він вже у всю показує свій характер, став привередливий в їжі. Але я дуже щаслива, що його маю.
#2881 в Сучасна проза
#2066 в Молодіжна проза
Відредаговано: 08.04.2023
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
