Один рік мого життя

День 132 (10.11)

Ох, шифруватись на роботі я була не готова. Ми вчора забули обговорити цю тему, а рано я подзвонила і сказала, що краще поки не афішуватись. Хоча вже жалію. Щоб стало зрозуміло за весь час на роботі він жодного разу до мене не підійшов, на обіді сів за інший столик (раніше їли тільки разом), ааа і все писав в смс, що мега «зручно». Це, здається, навпаки підозріло.

Кожен другий мене питав, чи не розсварились ми з Сашою! Камон, кожен другий! Ми добре насміялись з ним з цього, коли гуляли по місту вечері. Ця прогулянка була класною, я вже забулась як це брати когось за руку, цілувати, обіймати…

А ще на 9 мене чекають подружки. Коли прийду не знаю, тому пишу зараз. Причина зібрання моє ранкове смс в спільний чат, що маю новину про особисте. Так лячно! Я думала ми на вихідні зустрінемось, а вони захотіли вже… Ну коротше кажучи я пішла! Бажаю собі удачі.

Юлія Цюрик

Подобається

#2881 в Сучасна проза
#2067 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись