День 133 (11.11)

Все пройшло просто чудово. Дівчата звичайно були в шоці, але мене не прибили.  Все відбулось надто швидко і без мого контролю.  Але вони раді за мене.  І вже хочу познайомитись.  Потім почали ділитись спільними новинами. У Васі вчора був ювілей – 2 мільйони підписників в інстаграмі. Знаю, для більшості це лише цифра, але конкретно для неї це дуже важливо. Певно якби я була блогером, то 24/7 знімала б Одрі.  А ще б плакала від кожного злого коменту поки б не виробила імунітет як зараз Вася.

У Кіри знову відрядження наступного тижня. Цього разу в Нідерланди. А ще вони продовжують робити ремонт в новій квартирі. Оце життя кипить.

Сара в пошуках роботи, є пропозиції, але вони її не дуже влаштовують. А з старою, через яку вона їздила по обміну, вона звільнилась. Чому не знаю, але вона каже, що відчула себе там чужою.

Ну а в Марточки останні тижні вагітності. Вже 37 . Оце час летить… Ще зовсім трошки і Мирон з’явиться на світ.  По ній не скажеш, що їй важко, вся така жіночна, спокійна, щаслива… Дивитись на неї одне задоволення.

Я стільки енергії і позитивних емоцій отримала від цієї зустрічі, що не передати словами. Навіть про мега втому на роботі забулась. З самого ранку були неприємності – захворів головний оператор. Їхав машиною на роботу, різко стало погано… Ніхто до його відсутності не встиг підготуватись. Всі кіпішували. З’їхали по графіку. Щось забирали, щось замінювали, інколи когось. 3 години цілковитого хаусу… Було багатенько фек-апів.

Наприклад, я прочитала не ту підводку, бо за часом було одне, а показували інше…Соромно…Капець! От тільки людини немає, одразу починаєш цінувати її працю. Здавалося б, це просто оператор, ну ще головний. А скільки на ньому роботи… Давно я не мала такого стресу. Як згадати скільки нас грузили інформацією під час рекламної паузи, досі руки сіпаються.

У нас була екстрена нарада опісля і керівництво сказало, що це було наше перше бойове хрещення і що ми молодці. Похвалу було чути приємно.

Зараз ми почали проводити з Сашою часу 24/7 і якщо чесно мені трохи незвично і забагато. Це перші мої на стільки прив’язані стосунки.  Буде видно. Поки я кайфую від того, що кохаю і є коханою. Повторюсь конспірація на роботі погана ідея, але ми поки не «палимось».

Сьогодні, до речі, Саша запропонував переїхати до нього.  Я запропонувала почекати. Боюсь оцього…що те, що стрімко розпочинається, те і стрімко закінчується. Просто боюсь!  Це було після того, як ми заскочили до нього додому ввечері по деякі речі. Ще ту має холостяцьку квартиру. Але свою! За 40 хвилин тролейбусом від центру.  Так довго, зате квартира з понорамними вікнами, на світлій стороні, і стильними меблями, великою кухнею і моєю мрією холодильником, який схований. І телевізором. Давно останнього вже не бачила.

А потім був останній сеанс фільму в кінотеатрі, фільм-жахів, попкорн і мої сльози від страху. До того як вставати мені залишилось всього 3,5 години, і я так не хочу лягати.