Один рік мого життя

День 140 (24.11)

Сніг таки був. Але я на нього мега зла. Бо моя голова готова була в космос полетіти сьогодні від болю. Зранку було сонці і +5. Потім різко замарилось. Сніг. Знов сонце. Але вже -3. А ми зранку поїхали до бабусі. Якраз смажили шашлик і тут він. Мусили допікати в печі. Хотіли залишитись в неї на ніч, але вона не дозволила, бо хата не прогріта. Ох вона завжди нагріває конвектором одну кімнатку і там живе всю зиму. Бо не хоче просити в нас гроші, а пенсія… Ну там і так все зрозуміло. В ідеалі її б забрати з нами, але це нереально. Ми навіть трохи посварились з нею з цього приводу. Намагались ставити ультиматуми, але її таким не налякаєш.

До речі, багато хто каже, що в нас одинакові характери з ба. Схиляюсь до того, що це правда, бо таких впертих як ми ще треба пошукати.

Завтра, до речі, батьки теж взяли відгул. Ось думаємо як розумно його провести. Я трохи хочу додому вже. Може в четвер поїдемо. Дозу любові отримала, можна поринати в роботу далі.

Юлія Цюрик

Подобається

#2881 в Сучасна проза
#2067 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись