День 144 (28.11)

Заснула я вчора пізно, тож сьогодні дала собі поспати. Планувала зробити генеральне прибирання, але не встигла. Логічно , бо встановила абсолютний рекорд певно за весь цей рік проспала 12 годин.  Десь о 15 в гості напросився Саша.  Думала поприберати з  ним, але він ще той жук.

Завтра його мама запросила нас на вечерю і мені так лячно!  Ще сестра буде з племінником і можливо з чоловіком. Хвилювання плюс тисяча.  Якщо  чесно я думала всі вони про мене ще навіть не знають,  а тут таке. 

У звязку з цим ми пішли по магазинах, шукати мені нові речі, щоб я виглядала бездогано. О факту просто витрачати гроші на приємне, щоб зняти стрес.  Заразом купили подарунок племіннику, все таки йому 5 і це запорука в якомусь розуміні його прихильного ставлення до мене. Веземо машинку на пульті червоного кольору.

А ще я вирішила, що мені, щоб показати себе як гарна господині треба принести щось своє до столу. Вибрала простий, але смачний салат з кукурудзи, моркви по-корейськи та сухариків. Завтра зранку візьмусь за нього.

І ще так докупила трохи речей, бо були знижки в зарі і бершці. Саші купили дуже гарну сорочку, мені нові плаття. Аж два. Просто вони були мега гарними.  І нарешті вибрали мені куртку.  Прийшли додому, втомлені,  полежали хвилин 10 і  тут Кіра запитала чи все в силі і чи буду я у неї на виставі. Почали бігом збиратись. До неї залишилось 2 години, а ще ж доїхати. До ВДНХ мені їхати більше години..

Саша поїхав в новій сорочці, бо іншого виходу не було,  я в новому платті, бо воно попрасоване.  Мала грязну голову, то ще гралась з зічіскою. Коротше кажучи, ми спізнились рівно на півгодини, але Вася нам зайняла місця заздалегіть, тож хаосу не робити.  Були всі подружки, але Сара до кінця не досиділа, бо мала якісь там  нагальні справи на роботі. Мусила поїхати туди. Як мені пощастило, що маю таку роботу. Хоча розумію, що це буде не завжди. І від цього трохи страшно.

Вистава була дійсно класною. Ставили мультик.  Рапунсель. Але на дорослі теми і тематику. Дуже цікаво зробили. Захоплююче.  Кіра грала роль чаклунки. І я повірила, що вона нею і є. Молодець. Перевтілення вдалось на тисячі відсотків. От що робить з людиною театр. 

Опісля поїхали з друзями в кафе посидіти, а о 10 згадали з Сашою за Одрі і побігли купляти йому корм в найближчий супермаркет. Година була пізньою, запропонувала Саші залишитись у мене і він радо погодився. Вже перша ночі, а ми ще досі не спимо. В мене вже очі злипаються. Пішла но я в теплі Сашині обійми.