День 145 (29.11)

Ох, весь день на нервах. Навіть не знаю з чого почати. Ранок почався ідеально, ми встали о 8, ніжились в ліжку з Одрі до 10. Багато говорили з Сашою на різні глобальні теми. Саме не вірю, але ми майже всюди сходились поглядами.  Наприклад, для обох приємніше жити в будинку, ніж в квартирі. Але на нього ще треба назбирати.

Хочемо автомобіль однієї марки! Ну це взагалі нонсенс. А ще обговорювали тему дітей.  Це єдине, де ми не сходимось, він кричить, що хоче вже, я ні! Мінімум 3 роки ще хочеться пожити спокійно… Але ми вирішили, нічого особливого для їх створення не робити, так як і навпаки. А там, як буде так буде.

Отакі справи. Потім почали збирати і поїхали на «знайомство».

Забулась про те що салат вдався. А в новому платті я на думку Саші виглядала бездоганно. Я дуже сильно хвилювалась. Напевно більше ніж на прем’єрі шоу. Але його мама виявилась такою «бусинкою». Це дуже хороша жінка, з перших хвилин  контакт відбувся.

З сестрою довго не могли з  найти спільну тему для розмови, але потім якось тай розговорились. Малому дуже сподобався подарунок, а тому і я. Почались розмови про різне, мама показувала фото та розповідала історію їхньої сім’ї.

У мене залишилось прекрасне, просто чудове враження від цього вечора.  Не вірю,  що так може бути. А потім ми поїхали додому, кожен до себе, бо завтра на роботу і треба виспатись перед робочим тиждень. І мені зараз так дивно і пусто вдома, ніхто не заговорить, не обійме. Я вже б могла дві години як спати, але не можу замкнути очей, весь час думаю. Не планувала сьогодні робити записи взагалі, а вже настрочила стільки тексту…

Тільки Одрі радіє, бо за мою відсутність виспався, а тепер бігає, грається. Такий милий. Хоча залишати його одним для мене справжня дилема, бо він ж залишається один, безпомічний, в кінці кінців йому сумно…

Можливо в іншій сім’ї йому би було краще. Але я надто його люблю, щоб комусь віддати. Та й він розумашка – впевнена, що розумніший всіх котів.

Так, ця непотрібна писанина затягнулась не по плану. Я пішла. В мене, здається, перебір з емоціями…