Один рік мого життя

День 148 ( 01.12)

Сьогодні я весь час путаюсь в днях. То у мене вчора, то завтра. Збиралась на роботу в четвер, прийшла, а виявляється середа. Я ще кричала на Сашу, щоб він вдягнув щось більш офіційне і святкове, а він ходив в повному непорозумінні цілий ранок. Просто святкове потрібно на середу. Але не важливо. Зате смішно.
Сам робочий день не запам’ятався чимось особливо цікавим. Спочатку ефір, потім вже звичний для середи розбір польотів на нараді. Рейтинги, рейтинги і ще раз рейтинги…. Минулого тижня ми ввійшли в топ 10 по переглядам зранку на регіональному рівні. Пишаюсь нами, але ще є куди рости.
З’являється все більший і більший фідбек від глядачів, але керівництво досі не задоволене. Мало замовників на рекламу. Намагаюсь переконати свою нервову систему заспокоїтись, все одно нас не закриють. Але самонакрут і всяке таке ввійшов в чат.
А після роботи я займалась нічим. Саша мав якісь там нагальні справи. І так о мене і не приїхав. Куди їздив не каже. Ну і не треба! Зате он Одрі добре, стільки уваги має від мене. А ще я нарешті поприбиралась в хаті, та зготувала смачну вечерю. Можна йти дивитись фільм і спати.

Юлія Цюрик

Подобається

#2881 в Сучасна проза
#2066 в Молодіжна проза

У тексті є: друзі, життя, любовнаісторія

Відредаговано: 08.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись