156 (06.12)

Помітила за собою що стала трохи відходити. Саша весь час підбадьорює, вже не так страшно. Єдине, що вчора ледь не довела маму до сердечного приступу, бо включила телефон на беззвучне і не відповідала на її дзвінки 4 години, вона всіх підняла на вуха, так сварилась, дуже переживає з того випадку. Оце звичайно не дуже класно. Навіть тато був злий, що я не беру слухавку.

Перейду до самого милого моменту дня – Мартину виписку.  Подружка виглядала неперевершено, вся святилась. Ми купили дуже багато кульок і утворилась така собі фотозона.  Та й гостей зібралось чимало – більше 20. Всі підходили до малого,  усміхались йому, але він стільки уваги не витримав і десь на 10 людині дуже сильно заплакав.  Певно буде мати ще той «характер».  Воно й добре – веселіше буде.  Виявляється, він народився з жовтухою. Але в легкій формі, тому вже виписали. Ще трохи підлікуватись і все буде добре.

Ну і головна новина вечора – мене покликали бути його хресною мамою. Мене! Я цього от ніяк не очікувала від слова взагалі.  Я думала, що Вася буде, ну або Сара, або родичі якісь…але точно не я!  А тут таке. Я звичайно погодилась, але дуже переживаю, щоб це не було через жалість до мене через аварію. Хоча мої друзі не такі! Що я взагалі таке говорю.

Отже, виходить скоро вперше в житті я стану комусь мамою. Хрещеною, але мамою!

Більш нічого цікавого за день не було.  В кафе ми не ходили, ще не готові до таких гулянь, прийшли о 3,  лежимо, дивимось фільми, говоримо про плани на тиждень і граємось з Одрі.