День 160 (10.12)

Весь день у нас гостює Сашина мама. Мала їхати ввечері додому, але якось так засиділись, що вирішили лишитись наніч. Вона мега хороша і ввічлива. День міг би бути класним, певно ним і є, просто на мене ще зранку напала хандра. Не розумію чому. Причини немає, а ось вона є. Мені дуже –дуже тривожно. Але цього всього я не показувала, навіть Саша не знає, не хочу нікому псувати настрій. Роблю вигляд, що все ок і маю надію, що це все в швидкому часі пройде.  До речі, Одрі все відчуває – цілий день мурчить, ходить біля мене.  Ще за Сашу дуже переживаю, щоб з головою все було добре.

Здається, мене врятує тільки робота, щоб голова була забита і не думала дурного. Так все, треба налаштовуватись на позитив – буду писати про хороше. Сашина мама наготувала дуже багато смаколиків. Улюблений пиріг Саші тепер став і моїм.  Це вишневий тарт  прекрашений пудрою. Смакота!!!

А ще коли Саша ходив в магазин у нас була невеличка розмова по душах, каже, що винить себе за ту аварію. Бо могла сказати, щоб ми не їхали, розуміла, що слизько, але не сказала. Ну як кожна мама… Я намагалась заспокоїти як могла і знала. Потім вона проговорилась. Цитую: «Я могла втратити його, як тоді в дитинстві». Зрозуміла, що і розказала  все як було. Історія досить стандартна, приїхали всієї родиною до його бабусі, він з друзями пішли гратись, була зима, але тепла, лід – досить крихкий. Їй звичайно захотілось це перевірити на собі. Саша ледь не провалився,  нога йшла вже під ліз, але це помітив інший хлопець і почав його тягти в свою сторону. По факту ніхто б нічого не знав, якби не один дід, який це все діло бачив і змусив малих розказати все батькам, сам їх до них і привів. Ну те що Саші влетіло – це зрозуміло,  а от те, що його життя могло перерватись у 7 і ще й в такий спосіб наводить жах.  З тих пір мама завжди намагалась продумати кожен його крок на перед, щоб захистити, а тут та клята аварія.

А ще вона сказала, що коли з’явилась я, то переживати стала менше, бо відчуває, що я його люблю не менш, ніж вона.  Це так мило – не можу назвати її інакше, як свекруха мрії.

Тим часом у нас залишилось 4 дні в ізоляції і нарешті слово «робота» стане реальністю.