Передмова

Дивне слово «рік» Всього три літери, а такий великий проміжок часу визначає. Хоче це для нас великий, а от нашим нащадкам не займе навіть одного уроку історії. А ще завжди в кінці року ми підбиваємо підсумки, хоча по факту це нічого не означає,  з новим роком зазвичай проходить  і мотивація  до змін. А ще я та людина, яка ненавидить слово «нейтральний»

Але певно треба спочатку. Мені 23, а отже я можу розказати аж про 23 роки свого життя. Ох багатенько ніби. Про дитинство не бачу сенсу… В кожного воно своє і взагалі не хочу викликати в людей двоякі емоції. Про юність теж можна…але вона така коротка і щаслива, що не доберу слів або ж моя історія буде на максимум 5 сторінок. Та ні, дурна ідея виділяти тільки рік.. В голові давно все переплуталось. Все не хочу я писати про своє життя!  От та Сара зі своїми  парі…Ну якщо це вже «книжка», то певно треба розповісти моїм «уявним» читачам як це було. Минулої суботи ми сиділи на дівчачих посиденьках, говорили про те, про се і раптом розмова зайшла за те, що з мене може бути непогана письменниця.

Письменник – це хтось велике, ідеальне…талановите до нестями. Точно не я!

Хм, а якщо схитрити і описувати, той рік, який я проживаю зараз? Знаю, на врядчи вийде щось цікаве, але я принаймні спробую.

Але до цього дам вам інформацію що ж відбувалось зі мною до 19 червня цього року.

Ну зрозуміло, я народилась,  зробила свої перші кроки, сказала перші слова і так далі. Садочок, школа , універ. Ой, в останньому навчання виявилось не таким легким як здавалось на перший погляд. А ще й рік був карантинний, дистанційка…Навіть зараз згадую : самі лише  негативні  емоції і мурахи по шкірі.  2 курс у мене був як у нормальних людей 1, адаптовувалась до нового міста і людей в ньому. А ось  на 3  я загорілась роботою. Чим я тільки не займалась у свій час була: аніматором, офіціантом, адміністратором у мовній  школі, потім у спортзалі. Далі щастити стало більше і я вже працювала за професією. Але прийшов 4 рік навчання, а за ним дипломна робота. Тож роботу я кинула  і підпрацьовувала аж влітку тай неофіційно.Потім магістратура,  і нарешті день тому ця епоха мого життя закінчилась.

А за професією я, якщо хочете знати, прикладний лінгвіст. Так, два матюки в студію. Простими словами розуміюсь в комп’ютерах та мовах . Але роботу старалась шукати цікаву, наприклад,  вакансії редакторів та журналістів.

А ще в моєму житті були друзі, хлопці. Зараз я теж в стосунках . Як там пишуть: « Два роки пролетіли як одна мить». Наспавді все набагато інакше. Ми дуже різні за характером, любимо посваритись, а ще нас часто затягує рутина. Це ж виходить у цій книзі буде більше про мене, ніж знають мої друзі… У нас з нею будуть навіть більші ніж родині зв’язки.

Мені здається, це шанс реалізації дитячої мрії, адже в дитинстві я мріяла  стати відомою письменницею.  Може це мій шанс?

Словом, ласкаво прошу до мого життя.

мого життя.