Одруження ненароком

Глава 16

Глава 16

Вечеря в компанії Катериничів була найважчою вечерею в  житті сімейства Нарчинських.

- А ця перепілка з обіду залишилась? – безцеремонно питала Дуня Йосипівна. – Ця гроза такого жаху на мене нагнала. А я завжди як перебоюсь їсти хочу. У вас, що більше м’яса немає, що ви судака подаєте? Чи я яка жидівка, рибою вечеряти?

Лакей підсовує до дівчини поближче тацю з м’ясом, і на якийсь момент настає тиша, але довго мовчати Дуня Йосипівна не вміє:

- Ви б своєму кухарю нагайок всипали, м'ясо пересолене, хіба пристойним гостям таке подають? – Архип закочує очі, але благопристойно мовчить. Сваритись з племінницею Київського губернатора нікому не хочеться.

Справа Густава Олізара, ватажка київського дворянства була добрим уроком для всіх присутніх. Хто Катериничів ні граму не оберігається, так це князь Оболенський. Але вони з Хелен по при погану погоду і калюжі укотили додому. Поважні ж київські гості вирішили заночувати в маєтку, щоб з ранку вже виїхати в  повітове місто, і отримати від Михайла таку жадану компенсацію. Зате на вечерю вийшов Білоус, який як виявляється поки десь пропадав пропустив чимало цікавого, і тепер заново вислуховував історію про те, як Гришу побила дурна баба.

Вся ця історія не піднімала Джейн настрій. Михайло теж сидів похмурий, як хмара. А причиною всьому була пополуднева сварка.

Джейн встигла таки переговорити з князем сьогодні. Олександр Іванович зайшов по Сашу, і викликав дівчину в коридор. Там вона похапцем розповіла все що бачили і чула в домі Нарчинських. Оболенський спохмурнів, і нарешті вирішив:

- Придивляйся, але не лізь на рожон. Може ще щось почуєш. А я пришлю когось із своїх людей, щоб обшукали Архипів кабінет.

Джейн зітхнула з полегшенням, зрозумівши, що їй цього робити  не доведеться. Про те, що Нарчинський робив їй непристойні пропозиції дівчина промовчала, але все одно ні за що б не хотіла опинитись з Архипом знову на одинці.

Князь стояв близько до Джейн, майже схиливши голову до її волосся, тому що говорили вони пошепки. І на нещастя, саме так їх і побачив Михайло.

- Ваша високість закінчили? – незадоволено запитав він у Олександра, киваючи в бік князя і Джейн.

Князь кивнув з незворушним виглядом, і пройшов знову в дитячу кімнату повз Джейн.

- Нагадайте мені ще раз, через що вас звільнили з дому Оболенських7 – ядовито запитав Михайло, і Джейн обпеклась його лютим поглядом.

- Не думаю, що це ваша справа, - не дуже зраділа Джейн офіційному тонові, яким заговорив Михайло.

- Та не вже? – Михайло перехопив її за руку трохи вище ліктя, і потягнув за собою по коридору. – Не опирайся, хочу поговорити з тобою.

Яновський зайшов у першу ліпшу вільну кімнату, і прикрив за собою двері. Розвернувся до Джейн, склавши руки на грудях. Він робив так умисно, щоб не давати їм волю. А  в душі чоловіка здіймався чорний вихор, почуття було болюче, незвичне. Ніби його смертельно образили, принизили  і обдурили. І все через те, що причина звільнення мадемуазель Навас могла виявитись не такою і надуманою, як їм з Людмилою здалось.

Як ще можна було трактувати сьогоднішні переглядини гувернантки і колишнього роботодавця? Від Михайла н приховалось, як Джейн шукала князевого погляду, як князь ледь помітно давав їй знак головою. А поза в якій він застав цих голубків, і зовсім викликала лише одне бажання – викликати красунчика князя на дуель!

- Що вас пов’язує з Оболенським? – без всіляких переходів гаркнув Михайло.

- Я маю давати пояснення на всілякі недолугі підозри? – обурилась Джейн. Вона відчувала себе в пастці. Захищалась автоматично, тільки тому, що треба було давати відсіч, але в душі відчайдушно хотілось сказати Яновському правду, щоб не бачити цю холодну лють в його очах.

- Ти виховуєш моїх племінників, чи думаєш я допущу аби кого до них?

- То річ тільки в цьому? – а їй здалось, що Михайло ревнує. Але ж з чого вона взагалі взяла, що у Яновського до неї якісь почуття? – В моїй репутації?

Джейн відступила кілька кроків  в глиб гостьової кімнати, в якій вони опинились. Меблі були прикриті простирадлам, і взагалі туту було бруднувато. Дівчина знову повернулась до Михайла:

- Чи може справа стосується ваших почуттів?

-Спитала на обоум. З надією таки отримати якусь впевненість.

Яновський просто дивився на неї. З під лоба. І таки розумів, що йому не було б жодної справи до простої гувернантки. Його злила виключно думка про зв'язок Джейн і князя Оболенського. Але сказати про це дівчині він не міг. Не знаходив слів. Тому тільки похитав головою на її зухвале питання.

Джейн відчула, як пропадає злість. Взагалі всі відчуття пропадають. І знала ж, що Яновський так їй відповість, але цей його спалах ревнощів, помножений на її власні бажання збив дівчину з пантелику.

- Князь питав як себе вела Сашуня, тільки й того, - рівно відповіла нарешті Джейн. Витримки вона навчилась, що прислужуючи в домі Долинських. Тому голос звучав холодно. – І якщо ти вирішив, що між нами з князем могло щось бути, то ти просто сліпий.

З цими словами Джейн пройшла мимо Михайла, і вийшла геть з брудної кімнати. Відчувала вона себе приблизно так само, не то брудно, не то покинуто.

Тому і за вечерею дівчину охоплювали різноманітні не дуже приємні думки. Про те, що вона опинилась перед вибором – наплювати на гордість і повести себе безпечно, запропонувавши себе Яновському, чи ж і далі жити в незнанні відносно любовних утіх. Тепер вона точно знала, розраховувати на щось більше, ніж одна ніч не варто. Михайло з радістю розірве їх тимчасовий союз, як тільки уляжеться пил за Катериничами. І ніяких почуттів чоловік до неї н евідчуває. Марно розраховувати на якісь душевні пори, окрім банального бажання плоті.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше