Одружуся. Негайно!

ГЛАВА 4

Перше кохання не забувається. А таке, як у мене, нещасне, то тим більше.

Я Власову себе подарувала, і це зовсім не фігурально кажучи, а він не оцінив.

Щобільше, він узагалі прийняв усе як належне і після випускного звалив навчатися до Нью-Йорка. Я ж навіть у десятий клас не пішла, аби не залишатися у шкільних стінах, де було надто багато спогадів. У політехнічному коледжі ми з Ірою і познайомилися, потім разом до університету пішли навчатись.

З хлопцями у мене довго не складалося, вся тінь Дем'яна спокою не давала. Усіх залицяльників я порівнювала з тим, нездійсненним. Поки не з'явився Ед.

Зайцева мої відмови не налякали. Він, навіть бувши бідним студентом, примудрився залицятись з розмахом і дуже наполегливо. Через три місяці облоги фортеця впала.

Ед став моїм другим коханцем, згодом і офіційним чоловіком.

А тепер ледве не на порозі власної квартири я зустрічаю того, ким так довго марила ночами? Схоже, Всесвіт вирішив мене добити. Ну, щоб остаточно.

Йому так незвичайно йшла косуха і ці шкіряні штани, що обтягували зад… А від палко-чорних очей так і кидало в тремтіння. Нічого не змінилося, нічого!

– М-м-м… Тільки не кажи, що тобі мене замало, – зморщила носик білявка. – Я на трійничок не підписувалася.

– Але ж ти не проти нових гострих відчуттів, так, солоденька? – Запитав Власов, навіть не обертаючись до своєї партнерки. Він не зводив очей з мене і продовжував при цьому цілком однозначно рухатися. Наче не їй, а мені запитання ставив. Наче не з нею, а зі мною… – Мені подобаються руденькі. Хочеш?

Так, точно нічого не змінилося. Дем'ян як був справжнім гівнюком, так ним і залишився. Хоч би полисів до тридцяти, відростив пивний живіт – ні. Залишився красенем, від якого у дівчат коліна підкошуються і трусики самі собою зникають. Він став лише кращим! І де справедливість? Р-р-р!

– Схоже, вона оніміла від щастя, Ян, – хихикнула дівчина. – Давно не пропонували?

Дем'ян смикнувся вперед, пришпиливши партнерку до дверей, наче метелика булавкою.

– О-о-о! Так саме так! – Заверещала вона, у мене трохи барабанні перетинки не луснули.

Власов скривився.

Як ще сусіди не висипали сюди? А в нас народу тільки хліба та видовищ подавай. Хоч би хтось поліцію викликав, чи що...

Блондинка знову закотила очі, а до мене мова повернулася разом із нападом нудоти.

– Просто дивуюсь, що тобі в такій справі потрібна допомога, – рівним голосом зауважила я, не пасуючи у поєдинку поглядів. – Так все погано, що сам не впораєшся? Потримати, спрямувати?

Власов усміхнувся куточком губ.

– Гострий язичок? Мені подобається.

– А мені подобаються тиша та спокій після важкого робочого дня, дивитися та слухати твої сексуальні подвиги мене якось зовсім не надихає.

– А взяти безпосередню участь, Лисичко? М-м-м? – понизив він голос до оксамитового шепоту.

І ось це його «лисичка» наочно показало: Дем'ян мене навіть не впізнав. Не думаю, що я так сильно змінилася. Просто він мене ще в школі не запам'ятав, я була однією з незначних, однією з багатьох, звичайних… З чого б тоді прокинутися впізнаванню?

– Мене не заводить швидкий перепих у громадських місцях. – На відміну від нього, моїм голосом можна було різати метал.

– Я-ан, – проскиглила білявка. – Ти відволікаєшся, пупсику.

– Пупсик? – вигнула брови я. – Цікаво.

– Помовч, – наказав Власов партнерці. Та відверто занудьгувала, чоловік зацікавився розмовою і більше не рухався.

– Ось що, пупсику, - посміхнулася я, – бери свою солоденьку, і знайдіть собі місце для усамітнення. Мотель зніміть або в квартиру приведи, якщо не гидуєшся.

– Ти на що натякаєш, стерво?! – Заверещала дівчина.

Ні я, ні Дем'ян на неї не звернули уваги, надто були зайняті поєдинком поглядами. Повітря між нами згустіло, напруга досягла межі.

– Там до тебе точно повернеться загублений настрій. А якщо знадобиться допомога, то аптеки працюють цілодобово, завжди можна придбати чудо-таблеточки, – порадила я, зціджуючи отруту. – Відразу з пупсика на кролика перетворишся.

– Даремно ти сумніваєшся в моїх здібностях, Лисичко, – повів плечима Дем'ян. – Так і напрошуєшся влаштувати тобі багатогодинний тест-драйв. Я можу так, як особисто сподобається тобі. Ризикнеш покататися?

– Солоденькій влаштуй, он вона вже носом клює. Погано так даму розважати, якщо не виправдовуєш очікування, – зі вдаваним сумом зітхнула я. – І квартиру знайти не зміг, і тест-драйв завалив, шкода яка... Але ж порожнього вихваляння на трьох пупсиків вистачить. Співчуваю, солоденька. Чоловіки рідко виправдовують очікування.

– Знаєш, Ян, я, мабуть, піду, – завозилася блондинка, кривлячись від невдоволення. – Я, звичайно, сподівалася, що в тебе язик добре працює, але якось не в цій площині хотілося звершень.

– Замри, – процідив крізь зуби Власов, якого мені все ж таки вдалося зачепити. Він так стиснув лапи на дупі партнерки, що вона і на міліметр поворухнутися не могла. – Я взагалі вдома. Ну майже.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше