Оксамитове щастя

Розділ 20

Через занавіски в мою кімнату падало сонячне світло. Атмосфера була чарівною та романтичною, але мій настрій був зовсім протилежним. Я не знала, як поводити себе з Вадимом. Мені було незвично, що тепер в момент близькості саме він зі мною, а не Руслан.

Я доторкнулася рукою до його щоки та повільно повела пальцями вниз до його підборіддя. Мої пальці ледве доторкалися до шкіри Вадима. Дивлячись йому прямо в очі, я опустила руку ще нижче. Під своїми пальцями я відчула спочатку його широкі груди, потім накачаний прес, який на дотик був твердим наче сталь.

Вадим ледь помітно посміхнувся і взявши мене за руки, притягнув до себе. Він притиснув мене до себе так, що я відчула як в мене впирається його пах. Однією рукою він тримав мене за талію, іншою сковзнув по моїй спині. Я відчула, як зав’язка на моєму купальнику повільно послаблюється.

До цього я точно не була готовою. З превеликим зусиллям я стримала свій порив щоб не відштовхнути його геть. Мені були неприємні дотики цього хлопця. В його рисах обличча я чітко читала вираз переможця. Мені навіть здалося, що Вадим вважає мене своїм трофеєм, який він відвоював у Руслана.

Не розумію, чому я взагалі противлюсь, адже я сама спланувала цю гру, сама привела Вадима в свою кімнату.

Верх від мого купальника впав на підлогу, залишивши мене оголеною до поясу. Знизу на мені були джинсові шорти. Я рефлекторно закрила долонями груди.

- Тобі немає чого соромитися, - задоволено мовив Вадим, оглядаючи мене з ніг до голови. – У тебе шикарне тіло.

- Знаю, - відповіла я, в моєму голосі прозвучала твердість.

Я відкинула волосся назад і схопивши Вадима за руку, підвела до ліжка та з силою штовхнула його в груди. Хлопець упав на спину і посміхнувся.

Не вагаючись, я залізла на нього зверху і нахилилася до нього так сильно, що між нашими губами залишилося лише декілька міліметрів. Я опаляла його своїм гарячим подихом, але не поспішала цілувати. Вадим хотів наблизитися до мене щоб отримати свій поцілунок, але я з силою притиснула його до ліжка.

- Нам нікуди поспішати. Чи в тебе обмаль часу на ігри зі мною? – Прошепотіла я йому просто в губи.

- Ми гаємо багато часу. Я не проти ігор, але «він» вже готовий, - мовив він, важко дихаючи.

- Я відчуваю, що «він» готовий до розваг, але нічого не трапиться якщо він ще трішки почекає, - продовжувала шепотіти я.

- Ти – садистка, - посміхнувся Вадим.

Нахилившись до нього, я провела своїм язиком по його шиї до мочки вуха. Вадим застогнав.

Мені не хотілось квапити події. Займатися інтимом зовсім не було бажання, тому я тягла час так, як тільки могла. Але як там говориться: чим швидше почати, тим швидше все закінчиться? Так! Але я все рівно не можу!

Його долоні ковзнули від моїх лопаток вниз по спині. Ці відчуття розбігалися сотнями мурашок по моєму тілу. І дуже швидко я зрозуміла, що мені починає подобатись це.

Наші поцілунки були нестримні та палкі, від них перехоплювало подих, а насолода осідала десь внизу живота.

Вадим різко перевернувся і тепер я опинилася під ним, а він нависав наді мною зверху. Своєю рукою він почав розстібати гудзик на мох шортах. При цьому, ми продовжували поцілунки не відриваючись один від одного.

Моя рука теж сковзнула в його шорти. Але тільки но це трапилось, двері моєї кімнати стрімко відчинилися з гучним стуком об стіну. Ми з Вадимом підскочили на місці, поглянувши туди. В дверях стояв Руслан. Він виглядав дуже злим, занадто злим. Я ніколи не бачила його таким.

- Руслан?! – Вигукнула я перелякано. – Якого біса ти тут робиш?!

Не гаючи ні хвилини, Руслан підлетів до Вадима та схопивши того за плечі, скинув з ліжка додолу. Я закричала, прикриваючи долонями оголені груди. Мій купальник валявся наче хлам на підлозі і Руслан топтався по ньому ногами.

Сильний удар кулаком прилетів Вадиму прямо в живіт. Його брова вже була розбита, з неї стікала тоненька цівочка крові.

- Руслан, припини! – Закричала я. – Забирайся геть!

- Що ви тут робили? Чим займалися? – Прошипів наче змія Руслан, кинувши знешкоджуючий погляд на мене.

- А ти сам не здогадався коли залетів сюди немов скажений! – Кричала я у відповідь. – Чим по твоєму займаються двоє людей між якими є стосунки, коли залишаються на самоті?!

- Стосунки? – Руслана аж перекосило від моїх слів. – Просто признай те, що хочеш мене позлити. А я тобі відповім, що в тебе це добре вийшло.

- Не розумію про що ти? – Я гордовито підняла підборіддя і відвела погляд в сторону.

- Все ти чудово розумієш, Марія, - він робив паузу між кожним сказаним словом, не зводячи з мене очей.

Поглянувши на Вадима, який все ще продовжував лежати на підлозі, Руслан знову вдарив його, на цей раз ногою. І продовжував бити далі.

- Вона тебе використовує! – Припинивши удари, він присів поряд із хлопцем, схилившись до нього. – Хіба ти ще цього не зрозумів? Якщо ти думаєш, що між вами все серйозно, то ти справжній телепень!

Стрімко викинувши кулак вперед, Вадим вдарив Руслана в щелепу. Із розбитої губи бризнула кров. Руслан аж зупинився на мить, від такого повороту, він просто оторопів. Провівши пальцями по губі, Руслан помітив на руці кров. Його очі палали люттю. Я навіть злякалася, що він зараз прикінчить Вадима.

Руслан, що було сил вдарив Вадима у відповідь. Удар прийшовся і так по постраждалому носу. Вадим закричав від болю. Рука Руслана лягла хлопцю на горло.

- Припини! Досить! – Я стрімко злетіла з ліжка і кинувшись до Руслана, обхопила його руками посеред тулуба, намагаючись відтягти від Вадима.

- Що тут таке?! – Пролунало позаду і ми дружно притихли. Тільки було чути схлипування Вадима.

Софія стояла в моїх дверях, її очі були наповнені жахом та нагадували маленькі круглі блюдечка. Вона по черзі оглядала кожного з нас і зупинила свій погляд на мох оголених грудях.

- Що все це значить? – Прошепотіла вона, але ми всі добре розчули її.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше