#омегинебуде

«Квіткою до ніг…»

Ти не чекала, що я залишуся,
Ти лиш хотіла до себе уваги.
Та я пішов не зібравши валізи,
І обіцяв повернутись віршами…

Ти так чекала, щоб я написав,
Чекала у снах, на роботі, у парку…
Та я був німим і розбитим, як скло,
Тому все що міг, я писав у шухлядку.

Я вірю в те, що ти у мене віриш,
Вірші б тобі писав, якби я міг…
А так це все що можу, подивись,
Примерз мій поцілунок квіткою до ніг!

Подобається

#3068 в Різне
#802 в Поезія

Відредаговано: 27.10.2020