Оновлення.

Нічний показ у кіно.

Ян тримав Анжелу за талію. Її спекотні стегна притискалися до нього та наповнювали його спекою.вони стояли у черзі біля нічних касах у кіно. Він досить давно обіцяв Анжелі піти в кінотеатер. Він був щастливис коли на решті вони вирвалися. Безкінечні екзамени та работа. Однообразність тягнула їх у болото.здавалось що це ніколи не скінчится. Але сьогодні був тільки він ( Ян) та вона , Анжела.

- Чому ж такий зажурений?- запитала дівчина , посміхнувшись.

-  Та все добре... Просто задумався що замало часу тобі приділяю.. - відповів Ян посміхаючись у відповідь. 

Анжела розхохотавшись відповіла:

- Але ж ти все таки приділяєш мені час... Все добре..

Купивши квитки , вони пройшли у затемнений зал. Людей було не дуже багато. Фільм почався не одразу. Перед показом була пеклама. Люди на вкруги розмовляли один із одним. Ян же обіймав дівчину за алечі. Та за мить вони почули цокоючий звук.Плівку зажувало? Подумав хлопець. Яку плівку , як все цифрове. Немає ж цих кругів для плівки. Тому і не може плівку зажувати. Але Ян повернувшись все ж таки побачив проектор для плівки. Світло вимкнулось. Хриплюча музика із прироботаних динамиків сповістив про початок фільма. На екрані постав чорно-білий напис "Зібен Хельд" , а нижче рік випуску: 1939.

Анжела із захопленням дивилася стару німецьку казку. Їй здавалося що вона потрапила у казку. Вона була поряд , а він був счастливий від того що вона радіє. Так пан честне слово , так воно і було. Вони познайомилися не так давно , але давно у їх личенні часу , який був для них самим кращім.

-Ну як тобі фільм маленька Пшешка?- запитав Ян.

- Ооо це неповторно... Якщо враховувати що фільм часів німецької окупації , мій счастливий Крул.- граючись відповіла Анжела. Старі круги для плівки заскрепіли та зупинидлися. Люди у залі разчаровано засвістіли. А Анжела вздохнувши , з розумінням поглянула на Яна , схеливши голову на бік.

На екрані застигла картинка Червоної Шапочки , та чоловіка у шкурі вовка із госьрими кігтями , який в нас час точно вважався би маньяком. Страшна казка. Не більше. Але дівчина на екрані здавалося ожила , а разом із нею і чоловік у шкурі. "Шапочка" закричала та побігла до барьеру та переступила його як маленький бардюр. Голосно крича вона пробігла до дверей до виходу та десь зникла у коридорах театру .  В горлі у Яна пересохло. Він подивився на Анжелу , але вона була бліда як простиня.

Чоловік із фільму також пересік барьєр екрану. Люди які сиділи почали рухатися. Покидали попкорн , та особисті речі вони почали тікати до виходу із зали. Хлопець схопив Анжелу та почав тягти. Та вона збледіла сиділа та від страху завмерла дивившись на чоловіка що наближався до них.

- Анжела біжемо.... Дава вставай... -та дівчина сиділа не рухаючись.

Навіть коли Ян кричав їй це на вухо. А тим часом чоловік був у двух метрах від них , він стрибнув із велечезним твариним риком. Дівчина закричала. Чоловік у шкурі почав рвати Анжелу своїми металевими кігтями , роздіраючи на шматки. Бризгнула кров. Краплі якої потрапили на Яна.

Вже Ян закричав та побіг до виходу. Він потрапив у натовп людей ,які марно билися у закриті двері кінотеатру. А із темної зали почувся рик , та кроки того чоловіка. А далі всі побачили два маленьких червоних ока що світилися у темряві. Повільно наблизився і сам чоловік у шкурах.

Ян повернув та почав підійматися на гору , до VIP зали. Відчинівши одну із дверей він сховався поміж рядами. І був , як здавалося , у безпеці. На де який час. В тиші залу почулася всхліпи. Він подалав два ряда побачив ту саму дівчину із фільма. Вона злякано подивилася на Яна. Він шикнув на неї та притис палець до рота , присівши поряд.

- Що заради всього Святого , тут відбуваєтся? - злобно запитав Ян.

- Я... Я... Я... Не знаю пане... Знаю... Шли зьомки... А потім він..- вона вказала на барьєр екрану - став всіх рввти та кусать... Ііііі

Та тут дівчина зайшлася в істеричному плачі. А Ян знову шикнув на неї. В коридорі почулися крики та воплі , звуки бородьби.

- Оооо - знову злякано вигокнула дівчина - я відуваю ми не виживемо... Ми загинемо..

Дівчина запнулася , та здалося заспакоялась. Ян подивився на віконця над сходами виходу. Там він побачив ранкове сонячне світло. Тоді він швидко схопив злякану " Шапачку" за руку та потягнув її до сходів. За мить в щось ( Вода? Сеча?) тепле та вязке. Ян зрозумів що то була кров.

За декілько кроків хлопець почув хрустящій хлюпкий звук. Він обернувся та побачив як той чоловік доїдає чиюсь руку. Він потяг дівчину до протележного кінцю. Пожежний віхід. Він не помиливс. Товкнув. Відчинено. На Яна пахнуло ранковивим свіжим повітрям. Вони вийшли із затхлого ( склепа) пропахшого кровью кінотеатру.

"Шапочка" радісно застрибала , та потрапила в островець світла , одразу стала чорно- сірою та розсипалась на попил із кістками. А Ян спокіно пішов геть. Його зовсім не хвилювало що коєлось цієї ночі. І не хвилювало є ще крім нього хтос живий. Його хвилювало лише питаня , яке виникне у потруля поліції. Чому ти хлопче увесь в крові?




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше