Розділ 7

Ворожка наворожила 

Телепортуватись вдало мені завжди не вдавалося, але зараз я перевершила всі свої очікування. Плюхнулася прямо на мирно сплячого Савелія. Той очманіло аж підскочив.. Такої лайки я ніколи не чула. Я лише понуро посміхнулася і зомліла з думкою про те що яким би суворим братиком він не був, але мене він шалено любить. Хвилюватися буде бідолаха. Я вже була за межею реальності і не бачила як брат тряс моє не рухоме тіло, благав прийти до тями, повернутися до нього. Коли стали марними благання, Савен погрожував відшмагати, якщо не прокинуся.

На крик сина прибіг  Тихон. Він у свою чергу тицяв під ніс різні нюхальні солі, настоянки що пахли лайном, протикав тіло голками, перевіряв реакцію зіниць. Ось так пролежало моє тіло декаду без жодних проявів життя. А ще через декаду я боролася з лихоманкою. Виснаження було дуже сильним і просто диво, що мені вистачило сили волі для повернення із забуття. Цілителі з такою бідою не справляються, а тому справлятися довелося самій.

Тим часом на вулицях Тальянти стало не спокійно, всюди патрулювали вояки, навіть де не де можна було зустріти королівських стражників. Нагнали страху та паніки на чесний люд. Чорний ринок на якийсь час закрився. Тихон із сином вирішили не ризикувати і припинили полювання, аби не нарватися на неприємності.

Подейкують, що шукають військові якусь дівчину незвичної вроди та неймовірної сили. Що  перемогла в сутичці чарівниця великого мага Деріала Гранда не моргнувши і оком, а потім зникла не залишивши і сліду. Так, любить наш люд прибрехати та прималювати зайвих досягнень. Ні ну те що я красуня сперечань немає, але те, що перемогла в бою Гранда явне перебільшення. Скоріше так втекла, підібгавши боязливо хвіст. Довелося залягти на дно, не висовуватись з дому, але я як справжня принцеса, хоч і колишня, швидко довела до божевілля всіх своїм ниттям. Так що ввечері мені нарешті дозволили прогулятися, але тільки в супроводі охоронця. Часом Тихон і Савен надто переймаються моєю безпекою. Робити нічого довелося погодитись на умови угоди.

Місто палахкотить  магічними яскравими  вогниками. Веселощі тільки починаються. Музика ллється рікою, часом перериваючись грубою п’яною лайкою. Місцеві шинки кишать легкодоступними дівчатами та сп’янілими відвідувачами. Одні в пошуках наживи, а інші шукають тілесних втіх. Військовим не до служби, тож ряди вояк, що патрулюють, спорожніли.

Ідемо з братцем під ручку, зображуючи закохану пару. Щоб не бути впізнаною зробила бойовий макіяж , начепила перуку, закріпивши її милим капелюшком. Тіло поверх сукні приховала  плащем. Якщо не придивлятися до мене, то  не визнаєш дівчину казкової краси, а скоріше сіру мишу, якій властива повсякденність і непримітність. Темні кола під очима, синюшні губи, непримітний одяг. На славу постаралася. Опудало городнє, таким фейсом дітей лякати за не послух.

 Смикаю Саву за рукав - нуль реакції. Клацаю пальцями перед обличчям і не ворухнеться. Витріщився на бої без правил і все тут. Усі чоловіки  однакові аби кулаками махати, та дівчат по кутках затискати. І цей такий самий! Ех! Пхнула ногою по його гомілці, може прийде до тями.

 - Ти чого божевільна, взагалі розум втратила?- Шипить крізь зуби.

- Любий , ходімо на нічну ярмарку. - і так невинно віями хлоп хлоп.

 - Пішли, вибору та все одно немає, адже інакше не відчепишся. – хапаю його  знову під руку і намагаюся переможно не посміхатися. Ледь стримуюсь.  Так йому і треба, знатиме як дошкуляти мені.  Часто вказує що мені робити і як. А потім репетує, що заміж мене  безруку таку ніхто не візьме.

Ярмарка була у самому розпалі. Блазні, клоуни, ілюзіоністи, фокусники, торгаші всякої всячини, ворожки, кондитери, жебраки і всі вони хотіли збагатіти на декілька зайвих монет . Дуже багато охочих прийшло подивитися на ярмарку, погуляти між торгівельними рядами  та прикупити усякого непотрібного мотлоху. Закохані парубки та дівчата милуються на кожному кроці. Біля лавок з дівочими прикрасами у купця відбою немає від клієнтів.

Задивилася на усякі дівочі дрібниці, а було на що кинути своє око.  Хустки розшиті кольоровими квітками, шпильки різної величини, браслети та сережки, яскраве намисто… Раніше я б скупила все що до вподоби і не важливо чи потрібна мені річ чи буде без діла лежати в шухлядці, а зараз я думаю що то марна трата грошей. Все ж таки, хоч і не купую, за те милуватися красою ніхто не заборонить.

Так задивилася на блиск дрібниць, що загубила Савена. Напевно хлопцю набридло стояти без діла та витріщатися на дівочі прикраси. Скільки б не шукала його, але знайти так і не вдалось. Величезний потік містян.  Всі кудись поспішають, штовхаються та по ногах тупцюють. У такій обстановці знайти одну певну людину все одно що голку в стозі сіна шукати. Шанси дорівнюють нулю. Що ж нічого не вдієш, доведеться своєю свободою самостійно розпоряджатися.

Запах свіжої випічки лоскоче нюх. Скільки смакот заморських, я й забула, які вони на смак. Раніше не замислювалася про те, що королівська трапеза вартує цілий стан. Ніколи не думала, що їжа, яку я вживала щодня, колись стане для мене невиправданою розкішшю. Від п’янкого аромату кружляє голова, шлунок невпинно вимагає смаколиків. Шоколад, лукум, арахіс, фрукти з найвіддаленіших земель Тальянти, ароматні копченості та здоба. Слинками  весь плащ забруднила. Проходжу повз, прямую прямо до місцевої булочниці. Смачно та дешево. Тепер я знаю ціну монетам та тій праці за допомогою якої  їх отримують. Бездумно не витрачатимусь..

- Яро, дитинко щось тебе давно не було видно. У що ти вдягнена? Жах! – Що ж згодна зовнішній вигляд жахливий, але на те й був розрахунок. Однак маскування  не спрацювало. Бабу Гашу не проведеш. Стара, а бачить все до дрібниць.

- Невже вояки тебе шукають? Ну, ти дівка даєш! Дограєшся! – ну, все кінець мені прийшов. Зараз побіжить здавати злочинницю владі, адже за мене не кволу винагороду пропонують.