16.2

Шаєр зміряв мене пильним поглядом, ніби вивчаючи під мікроскопом. На його обличчі не відбивалися емоції, однак мені здалося, він відчуває занепокоєння. Потім цей байдужий пень наблизився і ніяково обняв мене, навіть по спині поплескав співчутливим жестом.

Супер. З іншого боку, я ж не руда Валері, мені високошляхетна увага не надається. Відпрацьована усмішка і показна опіка – ось і все, чого я заслужила.

Чомусь це ображало. Я не звикла бути для когось порожнім місцем. Втім, раніше серед моїх знайомих бракувало правителів. Не здивуюсь, якщо в їхньому оточенні лицемірство – норма.

– Судячи з нашої дружньої зустрічі з шаєроном Елідієм, луска у вас в роду трапляється часто? – запитала я, відганяючи неприємні роздуми. – Ви так умієте? А шаєрон Вікард? Щодо Ендера не питаю – він явно не монс… Не обдарований.

– Не луска, а силове поле біологічного походження, – педантично уточнив Рікадор. – Так званий силовий щит. Ця здатність – не рідкість у роду ріє Нордесів.

– Хочете сказати, я – ваша родичка?! – злетіло з язика, перш ніж я встигла закрити долонею свій балакучий рот.

Шаєр відсахнувся.

– Боронь Єдиний, – пробурмотів вражено. – Ні, Анню, ви не належите до правлячої династії. У третини долінейців тією чи іншою мірою проявляються гени предків. Не настільки сильно, як у мого батька, шаєрона Елідія, але навіть у найвіддаленішому селі можна знайти людину з, як ви висловилися, лускою.

– Тобто з вашого погляду в мені немає нічого незвичайного?!

Він вагався. Поглядав на дізнавача і зберігав незворушний вигляд, але я бачила: питання влучило у ціль. Зрозуміти б ще, в яку!

– Не придумуйте брехню, – я вирішила полегшити завдання. – Шаєрона Вікарда мої… е-е-е… силові поля шокували, шаєрон Ендер отетерів настільки, що кинувся на мене з кочергою. Для них я не була звичайною людиною. А ким? Міфічним кодлом Ньепи? Але у вас же прогрес мчить уперед!

Шаєр задумливо провів рукою по моєму волоссю, навіть нахилився, щоб розглянути його ближче. Мене аж пересмикнуло від думки про те, що трапиться, якщо корона повернися в цю мить. Бр-р-р… Він не знав, що таке небезпека. Чи дійсно міг «вимикати» чужий захист?

– Фарбовані, так. – Я відсунулась, видерши з корінням волосинку, що зачепилася за ґудзик на його рукаві. – Уже починають відростати. Це проблема?

– Неприродно чисті, – вліз із поясненнями Кано. – Без пилу і трісок, які посипалися на вас під час недавнього непорозуміння. Як ви, можливо, помітили, ваше силове поле відрізняється від звичних у Долінеї. Тобто принцип роботи один, а ось особливості не ідентичні.

– Вважаєте, мене викрали в дитинстві з цього світу, модифікували і повернули назад? Яка нісенітниця!

«Взагалі-то мені двадцять три, і ластонці прийшли в Долінею двадцять три роки тому», – абсурдна ідея міцно засіла в голові.

– Абсолютна нісенітниця, – з жахом підтвердив Рікадор. – У вас дуже буйна фантазія.

– Ну то звідкіля ж я з’явилася?!

Він із незалежним виглядом відійшов до вікна і втупився вдалину, схрестивши руки за спиною.

– Якщо бажаєте, Роксінель прочитає вам лекцію зі статевого виховання, – зауважив рівним тоном.

Я вирішила, що це жарт, і видала саркастичне:

– Ха-ха.

Поки ми грали в мовчанку, Кано почав незграбно збирати аркуші, що розлетілися. Я відчула незручність і присіла, щоб йому допомогти. Погляд одразу натрапив на шматок картону з кириличними буквами.

«Опальна принцеса» – цей напис я пам’ятала навіть на дотик.

– Звідки це?

Дізнавач випростався і поклав підібрані записи назад у папку.

– Звідти, звідки й усе інше. З Ластонії.

– Але чому саме принцеса? Опальна принцеса? Рік казав, принцеса – це аліє, а не шаєрона. У вас уже немає принцес. У чому сенс? Ой!

Я і не помітила, коли шаєр опинився поруч. Його беззвучне переміщення мене налякало. Ех, з нервами треба терміново щось робити…

– Сенс у тому, що за часів Дракона-засновника принцес вистачало, – промовив він, вивчаючи картонку. – А наші ластонські друзі занадто багато уваги приділяють історії та легендам. До речі, щодо легенд… Ходімо, Анню. В одній із них ви візьмете участь.

Я здригнулася. Що ще за новини? Мене збираються принести в жертву в ім’я Дракона Нордеса і славного долінейського минулого? Чомусь нічого доброго повідомлення Рікадора не обіцяло.

Але він прямував не в катівню і навіть не в лабораторію.

***

– Це ж мій поверх, – зауважила я, вийшовши з ліфта.

– І ваші кімнати. – Шаєр підійшов до «Спокуси Дракона» і натиснув на руку Ньепи. – Покваптеся. Для вашого підвиду силового поля нормальний одяг не згодиться, тож виберіть максимально обтисле закрите вбрання.

«Трико в моєму гардеробі немає», – але я вловила напрям його думок і пройшла в прохід, що відкрився.

– Ви дійсно здатні прибирати цю невидиму штуку? – Не те щоб мені не вірилося в надздібності шаєра, але одна справа – будувати десятки теорій, і інша – почути підтвердження або спростування однієї з них.