17.2

– Ви не засмучені.

Та він же просто геній читання по обличчю! Хіба людина з відвислою щелепою і виряченими очима засмучена? Ні, ні і ще раз ні! Таку людину ось-ось грець поб’є від абсурду!

– У Долінеї позують із коханками перед ЗМІ? – видавила я, дивуючись ідеям шаєра. – Коліна демонструвати не можна, а за коханок ніхто слова поганого не скаже? По-моєму, ви переслухали ластонських книг. Ну, тих, які читає вголос Валері.

Як і раніше, він вдав, ніби не почув імені рудої красуні:

– Журналісти всюдисущі, Анню. У пошуках сенсації вони проберуться куди завгодно, навіть у палац, що охороняється. Ми вчинили дуже необачно, залишившись наодинці і не зачинивши двері.

Я повернула голову до виходу і зіткнулася поглядом зі збентеженим Грасом. Перед ним стояла фотокамера на тринозі.

– Щось я погано міркую… Нас сфотографують разом у кабінеті дізнавача, і це стане сенсацією?

– Ви й справді погано мислите. Нас сфотографують на робочому місці в компрометуючій позі. Це підтвердить, що і біля річки ви були зі мною.

Юне обличчя Граса, що порався з камерою, почервоніло.

– Щодо пози хотілося б докладніше. – Я відвернулась від дверей і виявила Рікадора на відстані долоні. – Не бажаєте потренуватись? Я не дуже фотогенічна, тому знадобиться кілька дублів.

Він трохи розгубився:

– Ви не проти? Це незвично.

О так, саме час уперти кулаки в боки і розказати про права. Згадати про договори з Долінеєю (я ж біженка, заслуговую на повагу), поговорити про ображені почуття… А який сенс? Закінчиться все сльозами і не на мою користь. Ні, мені вигідніше зобразити байдужість. Та й шаєр теж мене терпіти не може, але ламає себе заради великої політики.

– Без проблем. Ви дуже схожі на Ріка, і я охоче уявлю його на вашому місці. Тільки розмовляйте менше, а то моя уява не впорається з вашим негативом. Скромненький поцілунок чи долінейцям потрібні палкі обійми?

Рікадор помітно змінився на лиці. Схоже, я схалтурила з роллю розв’язної дівиці… Ну й добре. Актриса з мене ще гірша, ніж шпигунка. Такою вже я вродилася. Одним бажанням удосконалюватись брак таланту не виправиш.

– Простих обіймів досить. – Шаєр не поспішав приступати до справи. – Наші обличчя мають потрапити в кадр.

– І як ви собі це уявляєте?

– Все вийде природним способом, Анню. Довіртеся мені.

– Ну-ну. – Я потягнулась до його краватки і розв’язала вузол. – Трохи недбалості не завадить. – Жертвою докладених зусиль стали всі ґудзики піджака, потім я перейшла до сорочки. – Майже ідеально.

– Що ви робите? – Рікадор легко стиснув моє зап’ястя. – Це зайве.

«Хочу, щоб ти почувався ніяковіше, ніж я», – ледь не вирвалось у мене.

– Шаєрон Ендер впевнений, що долінейські красуні марять вашими кубиками, – ляпнула я, і це було ще гірше.

Шаєр одразу насупився, не відпускаючи, проте, мою руку.

– Не вірте Ендерові, – сказав уривчасто. – Сумніваюся, що мої дитячі іграшки доречні на скандальних фото.

Ми явно говорили про різні речі. Я сподівалася, що він полінується докопуватися до істини, тому що адекватних (і пристойних) пояснень у мене не було.

– Вам би не завадило розвивати почуття гумору, Анню. – Рікадор докірливо похитав головою. – Ви занадто довірливі. Часом це мило, не сперечаюся, але чоловікам подобаються рівні співрозмовниці.

– Яким саме чоловікам? – Він домігся свого – я втратила контроль над емоціями. – Тим, у кого напоготові розстрільна команда? Хто тримає заручників і шантажує їхніх друзів? У кого що не слово, то ода собі коханому? Бідолахи! Як же я їм співчуваю! Відкрию неприємний секрет: у них ніколи не буде рівних співрозмовників. Не в цьому житті. Не під дулом пістолета!

Шаєр розтиснув пальці, звільняючи мою руку, і несподівано усміхнувся:

– Чудовий настрій. Постарайтеся зберегти його в найближчі хвилини.

Він обійняв мене. Обережно, ніби боячись покалічити, притягнув до себе і заспокійливо провів долонею по спині. Я зробила крихітний крок назустріч – майже непомітний, аби не втратити рівновагу, – і стулила руки на його шиї. Притулилася до грудей, глибоко зітхнула… Під щокою відчувалася гладка тканина лацкана, тонкий аромат парфумів нагадував про прохолодні літні вечори, рівний стукіт чужого серця зовсім не гармоніював з моїм власним, що торохтіло як після стометрівки.

«Досить уявляти казна-що!» – прикрикнула я на себе.

Це не Рік, і крапка. Ми граємо на публіку, а не скрашуємо самотність одне одного. Рікадору потрібен скандал, який затьмарить появу Ріка перед народом, мені – незаплямована ворожнечею з шаєром карма.

– Пригальмуй, – прошепотів він. – Ми знімаємо романтику, а не доросле кіно.

Я виявила, що запустила пальці в його волосся, і поспішно повернулася на заплановані позиції. Проклята фантазія! Вона не доведе до добра. На мить здалося, що я обіймаю зовсім іншу людину. Це не вписувалося ні в які межі!

– Ви з Ріком близнюки? – Я хотіла уникнути недоречних почуттів. – Він був першим шаєром Рікадором ріє Нордесом, але не годився для цієї ролі, тож з’явилися ви? Яке ваше справжнє ім’я?