27.4

– Це правда, що тільки Мануель Керейра міг керувати переходом між світами? – запитала, сподіваючись, що рівний тон не спровокує черговий скандал.

Дівчина відповіла брудною лайкою і подряпала хлопцеві у формі обличчя:

– Хіба я б тут сиділа, якби могла повернутися?! Мене не зупинили б його приручені мавпи!

Я залишила її заспокоюватися в компанії військових і пообіцяла прислати аптечку. Щоправда, обіцянку виконати не вийшло – цікавість прокинулась. Дізнавач надто жестикулював, Рік махав на схід, автомобілі заводилися один за іншим… Я не втерпіла – помчала в центр подій. Мене не прогнали – лиш попросили або не лізти зі своїми «щитами» в гущу людей, або бути поблизу яскравого «вимикача».

Активна нарада закінчилася швидко і незрозуміло. Частина службовців поїхала на схід, частина, включно зі мною, Кано і Ріком, – у напрямку палацу.

– А як же шаєрон Вікард? – Я сиділа на задньому сидінні і не розуміла, чому все затихло.

– Його шукають професіонали. – Дізнавач дивився перед собою і говорив незвично стримано. – Ми б їм тільки заважали.

– Але де? Звідки ви дізналися, де його тримають?! – Від надмірного ентузіазму я смикнула спинку переднього крісла, змусивши Кано схопитися за ручку на дверях. – Що я пропустила?

– Нічого. – Рік сидів біля мене і мав пригнічений вигляд. – Аріна сказала, що Вікард був перешкодою, а не метою. Найімовірніше, його вбили у заповіднику цієї ночі.

– Або залишили на милість ящірок… Тобто гірських драконів, – пригадала я. – Але… Ти впевнений? Аріна – ненадійне джерело.

Він знизав плечима, знявши шматок оббивки, і відвернувся до вікна. За наполовину опущеним склом щосили гуляв вітер, піднімаючи вихори пилу і приносячи в салон сморід вихлопних газів. Судячи з пониклого листя придорожніх лопухів, стояла нестерпна спека, хоча ніяких погодних незручностей я не відчувала. Може, щит рятував від післяполудневого сонця, а, може, мені просто було не до того.

– Вона – наше єдине джерело, – різкувато заговорив Рік. – Керейра в комі, його посіпаки мертві, Валері не при тямі, Жаклін в тюрмі. Тим паче, все сходиться. Якщо Керейра зробив ставку на цей варіант легенди, то приносити в жертву прямого нащадка Дракона-засновника не мало сенсу. Не тямиш? Вони взяли зеленооку блондинку, обвішали її історичними реліквіями з нібито магічною силою і зібралися переграти останній день Ньепи. Вона б відродилася…

– Вона б померла! – не стрималась я. – У страшних муках!

– Вона б повернулася з небуття, – з притиском продовжив Рік. – Побачила б, що справи кепські, і почала б благати Дракона про прощення і допомогу. Дракон розчулився б і помчав назад у наш світ – в тіло, на якому є його знаки влади і корона. На цю роль погодився Ендер. Він знав, що затія з відродженням – дурість повна. За минулі століття наші співвітчизники випробували десятки варіантів ритуалу. Але забобони ластонців були йому вигідні.

– А відмова від весілля? – нагадала я. – Це перекреслило всі плани.

– Не зовсім. Ендер уперся і дістав порцію дурманячої погані, тому що до ритуалу залишалося менше доби і готувати іншого «принца» не було часу. Його б протримали непритомним до самого весілля і благополучно одружили, але він вискочив у вікно. Поріз на його грудях від скла, а не від сталі. Приблизно в той же час Вік втрапив у халепу, і ластонці поспішили позбутися нього, не знаючи, що Ендер теж поза грою. Керейра в одну мить втратив обох кандидатів на відродження. Гадаю, він почав ритуал просто з упертості в надії, що Дракон вселиться в останнього свого прямого нащадка – чинного шаєра.

– Або в тебе.

Під колеса потрапив камінь, і автомобіль відчутно труснуло. Я схопилася за Ріка, в глибині душі все ще не вірячи, що це безпечно. Він відвернувся від запиленого вікна, спіймав мій погляд …

– Не думаю, що Ендер планував убивство, – сказав глухо. – Ластонія допомагала йому копати під мене. Він знав, що Вікард знову відмовиться від влади. Немає сенсу вбивати брата, який зробить тебе шаєром!

– А для Керейри шаєрон Вікард був перешкодою, – прошепотіла я. – Він не вписувався в сюжет. Якби Ендер дотримав обіцянки і одружився з Аріною, громадськість миттю зажадала б зміни уряду, так? Репутація Вікарда ідеальна. Люди вибрали б його! До речі… Знаєш, що спало мені на думку? Якщо відкинути мішуру з Драконом і магією, Аріна все одно стала б правителькою Долінеї – як дружина Ендера. Хтозна, раптом саме в цьому і полягав план Б?

– А якби магія існувала і ластонці воскресили Дракона-засновника, Аріна довго не прожила б, тому що він – не сучасний шаєр, для якого розлучення рівнозначне відставці і треба терпіти нелюбу дружину до смерті. Дракон Нордес позбавлявся від обридлих жінок, не замислюючись. Про Ньепу він теж забув би, але вона вбила його і увічнила своє ім’я. Історія – кумедна річ, еге ж?

– Так, – погодилась я. – І… Пробач за особисте запитання, Ріку, але чому в схемі Мануеля не знайшлося місця тобі?

Широка долоня Ріка стиснула мою руку. Він нахилився так близько, що пластина, яка приховувала його обличчя, майже торкнулася моєї щоки. Я притулилася до теплого плеча і подумала, що так навіть краще. Всі ці ігри можновладців – суцільний головний біль. Королям невідоме щастя, а мені хотілося, щоб Рік перестав мучити себе через минуле, в чому б воно не полягало.