Осінніми стежками

Осінній ранок

Осінь чудесна. Та й не тільки осінь. Все навколо і завжди мені пахне Дивом. Але осінь особливо...
6 ранку. Відкриваю вікно на кухні. Заварюю каву і ставлю на підвіконня охолонути.
Іду на балкон у спальні і вдихаю вранішню прохолоду. Не холодно. Зовсім. Вслухаюся в ранковий щебіт птахів. Роздивляюсь рідні краєвиди і щоранку дивуюсь їх красі, ніби вперше бачу. Так добре. І спокійно. Ранок пахне життям. Є щось таке незриме і нерозгадане у цьому. Наситившись досхочу ранковим сяйвом, приношу горнятко вже теплої кави. Ранок наповнюється новим смаком кавових зерен та легкої гіркоти на губах.
Повільно смакую улюблений аромат та продовжую милуватись Світанком. Подумки дякую за красу та можливісь бачити і розуміти її. Заряджаюсь життєвою енергією сонця та повітря, краєвидом далеких гір та звуками природи. Світ довкола прокидається. Доброго ранку світу, доброго ранку людям та всьому живому.
Посміхаюсь собі та йду готувати сніданок, наспівуючи щойно вигадану мелодію. Ще один щасливий день життя попереду.

Дерпак Ірина

Подобається

#2682 в Різне
#2538 в Сучасна проза

У тексті є: роздуми про дощ, осінь

Відредаговано: 30.04.2023

Додати до бібліотеки

Поскаржитись