Глава одинадцята

         Невже так буває, щоб отак до заціпеніння. Щоб серце калатало десь у горлі, зі швидкістю двісті ударів за хвилину. Отак бути близькою з незнайомцем, не боятись, а бажати більшого. Невже вона з глузду з'їхала. Та ці думки швидко розсіювались легкими доторками, палкими поцілунками, що не торкались найважливішого. Розбурювали океан почуттів, то на потилиці, то на руці.
 

        Повернувшись в дім, вона хутко побігла на другий поверх. Швидкий теплий душ, переритий наплічник і вуаля. Тонкі плечі, на яких мов на вішаку звисала сукня кольору морських глибин. У Квітея була з тих дівчат, про яких говорять «мов щемка» або «бабусі на відгодування». Якби мала комплексів, певно щось робила б з цим. Але вона любила своє тіло, жила із ним в комфорті. Не бажала, а ні пишний бюст, а ні більшу дупу. Єдиним пухкеньким місцем були щоки. Мама казала, що це підліткове, переросте. А Тея червоніла, не розуміючи чому її має це бентежити. Щоки, як щоки. Людина, як людина.

     Заколовши грайливі хвилі під шпильку, вона нанесла трохи блиску на щічки та в кутики очей. Фарбуватись не хотілось, лише додати сяйва, аби передати внутрішній стан. Дарма, вона і так світилась з середини. І жодні бьюті пристосування не зможуть зробити кращий ефект, аніж закоханість.

          Вечеря була неймовірно смачною і зовсім новою для дівчини. М'ясний фарш з прошарком овочів запечений під великою кількістю сиру та різнобарвних приправ. А безалкогольне вино, довершувало вишукану страву. Як і галантність кавалера, який вів неквапливу бесіду, цікавився особистим і намагався пізнати її краще. Це не аби підкупало.

— Чому ти вирішила переїхати з батьками, а не лишитись із братом на континенті? — цілком логічне питання, вона й хотіла так спершу зробити, розпочати доросле життя, а тоді зрозуміла, що зовсім нічого про нього не знає.

— Я не хотіла йти вчитись аби просто отримати диплом.  Справою треба горіти, жити нею, а я такої не маю.

      Доки він щось розмірковував, тицяючи посрібленою виделкою в баклажан, вона теж вирішила поставити запитання.

— А чому ти більше не пишеш картини? — пам'ятала з першої зустрічі, картини не малюють.

— Зникло натхнення.

       Дівчині здавалося, що він ніби щось недоговорює. Очі опустив, а пальці нервово шукають запанки, які лишилися на довершеній білій сорочці. Говард облизав сухі губи й прийнявся топити недомовленість в бокалі з червоним терпким напоєм.

        Опісля розмов та десерту у вигляді мусових тістечок, Тея взялася мити посуд, хоч й робила це вперше в житті. Говард нітився, рахував відстань кроками. Принаймні так здавалося дівчині. Спитати в чім річ не наважувалась, певно, якби схотів, то розповів би.А тиснути не хотілось. Такий, домашній, він подобався ще більше. Чорне пасмо впало на очі, розслаблений, без своєї манери триматись ніби зі шваброю прив'язаною до спини.

           Вона мріяла, коли ж він врешті поцілує. А він все ходив окалясом, тоді й зовсім попрощався й зник за дверима власної кімнати, залишивши дівчину на одинці з думками. Першим поривом було завітати неочікувано до його покоїв, ніби то на екскурсію. Тоді здалася собі дурнуватою, він же дорослий чоловік. Захоче, врешті поцілує. Або й не тільки. Квітея давно зважилась попрощатись зі цнотою, подруги ділилися досвідом, гіперболізовано прикрашаючи історії. А може й ні, власного досвіду переконатись у тому чи іншому, в Теї не було. Було лише бажання спробувати.

       Вранці, вона встала ще до сходу сонця. Пошарившись в холодильнику, віднайшла дбайливо зібрані лоточки з їжею. Подякувала, що не доведеться вигадувати, як приготувати сніданок. Адже й малого уявлення не мала, як має вмикатись плита. І цей факт не аби як обурив дівчину. Звичайно, вона росла в будинку, в якому обслуги завжди більше в декілька разів ніж пожильців. А в особливі дні їх навідували шеф-кухарі різних відомих ресторанів. Але ж мала Квітея хоча б яєчню вміти зробити чи млинців посмажити.

           З цією ідеєю загорілась та й потухла в раз, бо яєць в холодильнику не виявилось, як і молока чи муки. В шафках порожньо, а в холодильнику готова їжа. Єдине що могла зробити дівчина, це накрити на стіл та й того не встигла, бо за спиною опинився Говард. Він не виглядав заспаним, як завжди зібраний та свіжий. Біла футболка на засмаглій шкірі виділялася білою плямою.