Глава сімнадцята

       Чи знає вона, що його тягне мов магнітом. Здається справа вже зовсім не в картинах та це перше, що спало на думку – портрет. Говард давно малював обличчя, здається взагалі вже не годний писати картини. Та фарба сама почала лягати на полотно, відчуваючи кожну деталь її шкіри. Дрібні родимі плями на щоці та підборідді, легкий рум'янець, що підкреслює зелень очей. Квітея мов весняний ліс після дощу, свіжа, молода і сповнена енергії. Він відчував те саме, коли вони були разом.

       Дівчина поковзала на дивані, потім ще раз. Втомилася. Та й руки Говарда втомилися з незвички. Витер їх об шмату, завчасно приготовлену на мольберті.

— Готово?

— Ще ні. — усміхнувся. — Куди ти так поспішаєш?

— Цікаво ж.

— Це робота не одної години, а вже пізно. — він підійшов упритул, упивався запахом молодого тіла, мов звір що відчував свою здобич.

— Я не хочу їхати. — Тея вкрилася червоним рум'янцем, щоки палахкотіли та впертого погляду не відводила.

           Вона бажає бути з ним і останні аргументи Говарда розбились об це бажання. Сів на диван і одним легким рухом перекинув собі на ноги. Дівчина навіть не зойкнула, обличчям пролетів легкий усміх, як знак отримання бажаного. Правицею зняв бант і волосся хвильками розсипалося по спині. Пальці пройшлись поміж шовку, впилися в потилицю і притягли до поцілунку. Жадібного, бо він вже так довго чекав, щоб зняти той клятий запобіжник.

           Лівою рукою пройшовся по оголеному стегну, дістався сідниць. Права оповила талію та отак з легким вантажем на руках він пішов по гвинтових сходах на другий поверх. Так само як у печерах, він йшов навпомацки, бо не міг роз'єднати поцілунку. Двері в спальню відкрив з ноги. Перетнув велику кімнату, щоб дістатись ліжка, але не поклав. Сів, так само як і на диван. Цілував, пестив всюди де діставали руки. А тоді зрештою відірвався, щоб сказати:

— Роздягнись.

         І вона сумлінно встала з його колін, стягла через голову сукню й лишилася в одних біленьких трусиках. Говард споглядав на юне тіло, на плавні вигини, невеличкі круглі груди та темне волосся що їх прикривало. Він потягнувся й прибрав неслухняний локон, що закривав цілісність картини, а тоді потягнувся за трусиками. Довершеність, таким словом він міг описати її. В ній балансувало усе гармонійно і правильно, колір шкіри та волосся, розмір грудей та довжина ніг, вигини талії та ширина стегон. Вона ідеальна. Довершена.

       Не поспішав гукати до себе, а вона покірно стояла, хоч і червоніла до п'ят. Погляду не відводила, руками не прикривалася. Ці думки навели до того, що він не перший чоловік у її житті.

— Ти вже була з кимось?

          Вона лише кивнула, закусивши губу. А Говард в душі почав лютувати. Пред'явити нічого не міг, вони щойно зустрілися, вона не зраджувала. Просто була не його.

— Був хлопець. — мовила тихо. — Чоловіка ще не було.

         Підкупила. Нехай не перший, за те точно буде останнім. Він не відпустить її нікуди, не тільки тому, що вона його муза, в цьому вже точно переконався. А й тому, що кохає. Це йому вистрілило в голову щойно. Скільки б серце не подавало сигналів, мозок відкидав, мов спам в електронці.

            Потягнув до себе за руку, поцілував, даючи зрозуміти, що йому байдуже до минулого. Є він та вона. Поклав на ліжко і ліг над нею, спершись лівою рукою на ліжко, він розстібав ґудзики сорочки. Коли її рука торкнулась його. Вона розстібнула золоту запанку із вигадливою буквою Ґ, поклала збоку на тумбочку. Тоді пропустила долоні на вже оголені груди. Під їх доторком палало. Весь інший одяг полетів до низу.

            Він міг не боятися завдати болю, але цілував ніжно в кожен кутик шкіри, мов би не злякати. З ключиці спустився нижче, приділивши увагу невеличким персам. Вона випустила мелодійний звук, а він спіймав його цілунком і знову повернувся до тіла. Спустився нижче, лишаючи легкі сліди губ на пласкому животику. Дійшов до бажаного, упився солодким медом жіночого єства.

           Вони провели цю ніч разом, майже без сну. Довго лежали в обіймах, переплітаючи пальці. Фарба й досі частково лишалася на його руках, а вона водила по ній пальчиком. Говорили про усе на світі, аж доки він не відчув як тендітне тіло повністю розслабилось і сам заснув.