Таємничий привид

На дворі була осіння дощова англійська погода. З вікна добротного будинку можна було побачити мокру хвіртку і стежку, яка вела до неї, ще й була оточена яскравими клумбами з пізніх троянд та жовтих хризантем. У затишній вітальні горів камін і тріщали поліна. У плетеному кріслі сиділа чорнява досі приваблива сорокап'ятирічна Маргарет Рейлі з сірими сумними розумними очима. Настав час традиційного англійського чаювання і манірна леді попросила покоївку принести чай c легкими закусками. Біля каміна стояв високий худорлявий молодий чоловік з каштановим волоссям і чарівною збентеженою посмішкою. Справжній джентльмен в добротному твідовому костюмі Річард Стоун переминався з ноги на ногу, чогось нервував і ніяк не міг заспокоїтися. Коли тітка Маргарет Рейлі допила чашку чорного чаю, племінник несподівано запитав:

- Тітко Маргарет, чи Ви вірите в привидів?

- Як сказати, - відповіла Маргарет Рейлі, загадково опустивши очі. - А Ви що дискутували в чоловічому клубі з питання привидів або влаштовували виклик духів?

- Тьотю, я бачив своїми очима привид. Ця нав'язлива думка не відпускає мене, а до лікаря Робсона я не хочу йти, сподіваюся, Ви розумієте мене.

- Мій хлопчик, може, розкажеш все по порядку? Люблю цікаві загадкові містичні історії.

- Добре. Як Ви знаєте, я отримав нещодавно спадок від далекого родича, і купив собі особняк "Грей", який з першого погляду чимось відразу підкорив мене. Добротний будинок, його оточує чудовий сад з квітами, а навколо парк з віковими деревами. Є слуги і старий садівник Гарольд. Садівник іноді лінується, але сад тримає в чистоті і порядку. Ви пам'ятаєте Кетті Марч - дівчину з синіми очима, вольовим підборіддям і красивими чорними локонами? Я знайомив Вас недавно.

Тітка Маргарет Рейлі злегка кивнула головою і підтвердила:

- Мені сподобалася міс Марч. Вона розумна і розсудлива жінка, і схожа на справжню леді.

- Я спілкуюсь з нею вже півроку, купив хороший особняк і хотів зробити їй пропозицію, як тут ця страхітлива історія з привидом. Не можу ж я запросити дівчину в будинок, де мешкає привид, та й сам будинок увесь занурився в моторошну атмосферу, в якій відчувається похмура давня історія, - сумно повідомив Річард.

- Взагалі-то англійський будинок з привидом - це престижно, по-вікторіанські. Хоча, привид підійшов більше б до старовинного замку.

Маргарет Рейлі задумалася, а потім запитала:

- За Кетті хтось ще залицяється?

- Так. За нею давно упадає томний граф Кавендіш, але безрезультатно, на щастя для мене. Кетті Марч кохає мене.

- Граф Кавендіш лаявся з тобою, робив якісь перешкоди або неприємності?

- З графом Кавендішем у нас були невеликі проблеми, але, в загальному, у нас нейтральні відносини.

Міс Рейлі похитала головою і потім запитала:

- До речі, а як ти побачив цього привида?

- Цей біло-прозорий привид мене дуже вразив і налякав тоді. У мене до цих пір тремтять пальці на руках. Одним пізнім темним вечором я під'їхав до власного будинку, зайшов у хвіртку, а там вгорі пливе привид. Якщо я і був трохи п'яний, то тут же протверезів. Привид висів кілька хвилин, а потім зник. Я розпитав прислугу, але вони не чули про привида і не бачили його в цьому будинку.

- А сусідів ти запитав? - уточнила зацікавлено Маргарет Рейлі.

Вона пила чай і уважно слухала.

- О. Точно, я так і зробив. Поруч зі мною живе Фішер Грейн - розумний, незалежний, дуже цікавий співрозмовник. Чоловік середнього зросту, непримітний, носить бороду. Фішер Грейн радо мене прийняв у своєму будинку, а потім приходив до мене в особняк з візитом у відповідь зі своєю кузиною Мері Персі. Молода кузіна мені здалася легковажною особою і зовсім мені не сподобалася. Хоча, це його трохи засмутило, але він не подав виду. Фішер Грейн підтвердив, що давно бачив привид в моєму саду. У нього навіть мурашки забігали по шкірі від побаченого. І навіть пошепки повідав про давню трагедію. Виявляється, що попередній господар особняка "Грей" містер Хардінг теж бачив привид, але для нього усе скінчилося трагічно. Є легенда, що перший власник особняка герцог Сомерсет вів безпутне життя, і його наздогнала загадкова смерть в цому будинку при незвичайних обставинах. Справу так і не розкрили. Містер Сомерсет був похований в сімейному склепі, але вважався людиною злобного важкого характеру і після смерті його дух не знайшов спокою в тлінній землі і став з'являтися новому господареві особняка Хардінгу та його слугам. Привид лякав слуг, рухав меблі і іноді навіть музикував. Містер Хардінг не надавав цьому значення і паніці слуг, а потім кажуть, що він або збожеволів, або дух померлого герцога Сомерсет заволодів його тілом, і Хардінг перерізав собі горло. Слуг того дня не було в домі, а коли повернулися він вже був мертвим. А тепер і він сам не може знайти спокою і літає біля особняка.

Страшна, неприємна історія. Не знаю, що й думати, - трагічно повідомив Річард Стоун.

Річард Стоун нервово озирнувся, чи не почує хто, і тихо вимовив:

- Найстрашніше те, що я почав бачити привида і після того випадку теж, і не тільки в своєму саду. Мене це лякає. І зовсім не гріє ідея відвідування доктора Робсона. І все зваживши, я подумав, що може мені відкласти заручини з Кетті Марч. Нехай краще вийде заміж за графа Кавендіш і буде щаслива з нормальною людиною. У нас серед рідні божевільних не було? Може у мене хвороба?

- Дорогий племінник, Річард, у нас ніколи не було в роду божевільних. Твоя розповідь звичайно заплутана і лякаюча, але мені треба подумати.

Маргарет Рейлі пила мовчки чай і пильно дивилася на племінника, спостерігаючи за його діями. Годинники на каміні показували шосту годину вечора. Маргарет Рейлі подивилася на годинник, зітхнула і несподівано заявила: