Останні відчуття
'Я вже ніким не стану, мамо'
Я вже ніким не стану, мамо.
Я тільки лиш хотів... Не знаю.
Немає у мене бажань і навіть мрії.
Я вічно йду, незнаючи куди,
І сльози світом котяться незнані.
То все від вітру, мамо, не кричіть.
Я лиш сліпець, що рай на мить побачив –
В мені він випалив до тла людину.
А що вже очі? Лиш склянки,
Наповнені солоною водою.
В них відбивається весь світ
І множиться відблисками ясними.
Там всюди я, мій дивний зір,
Що кроками уяви вимірює незримий світ.
Не плачте, мамо, він реальний,
Не варт тут слухати людей.
Я лиш поет, загублений у дикій вірі,
Що шлях шукає неможливий.
Переді мною світ, його постава
І велич всіх людей і гір високих.
Сльоза спадає з підборіддя, коли дивлюсь на них.
У ній суті криштальний лик відбито.
Не плачте, мамо, я пробачив
Очам страшну їх хіть.
Відредаговано: 10.02.2021
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
