Розбито вулиці й страхи –
Твоїх шляхів поневіряння.
Ми перейшли чимало рубежів,
Та з них ні одного бажання –
Таке щоб в душу, щоб у груди:
У безмеж жалюгідного чекання.
Така іпостась мирного життя –
Музика спокою й світання
Безвиразних тривіальних днів.
Один лиш поспіх – і тей вночі –
Скрадається на крилах плоті,
Як вихід усілякої краси –
Захований у вічність молот.
Отой, що нищить манівці
Й блукання трощить в корні.
Ми вдвох його взяли –
Уперше і в останнє.
У темряву сховалися шляхи –
Розбито наші вулиці й страхи.
Відредаговано: 10.02.2021