Немов я йду в потоках крові
Невимовних. Із них туга
В моєму серці іржею
Виїдає всі чуття й надії.
Я бачу світ – чудова пелена
Розірваних і знищених людей.
Подібно до страху мотивів,
Я все броджу, вмочивши ноги,
В чиємусь серці назавжди.
Топчу кров їхню безіменну,
Надіючись кохання зір,
Прямий і чистий, повернути.
Вони мене не зносять, як і всі,
Лиш самі топчуть, відповідь шукаючи.
Бартер символічних мук –
Ось подив німоти:
Дитині відкриває очі.
Тепер вона у серці, як і всі,
Чиємусь. Топчеться, шукаючи мети.
Усе навколо повернеться,
Усе пройде свій шлях,
Лиш подив перших почуттів
Нестерпно нищить забуття.
І ми стаємо в стрій, сусіде!
Йдемо серцями близьких, як кроти.
Приймаємо, чи ні, але умова –
Життя простоїти в крові близьких.
Інакше – страта, чуттів завершення
І тлін очей в любові темних.
Я йду в потоках крові –
Попереду усе життя.
Відредаговано: 10.02.2021