Останні відчуття

'Розсвітло. Стало видно'

Розсвітло. Стало видно... 

Самі лаштунки й обриси

Страшні. Пустоти й двері –

В ніч безодні. Самі ж крила –

Обрубані листи до самоти. 

Вона спускалась сходинками честі

Навколо пильних вітражів

Останніх відображень на траві:

Німі, обвислі, зовсім не зелені. 

Зрештою падіння. Людський гомін

Разом з вітром зникає ввишині. 

Вже падало усе безпечно

Й крила всіх несли в поля. 

Ці двері в пустоту... 

За ними обриси щасливих

Вічно маячать у сні. 

Вставання в будні. Застережно... 

Розквітле нове скрізь буття. 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше