Бурлеск і сон без сновидінь,
Затаяні образи втаємничених людей –
Як справка дітородності підпілля
Усіх самотніх у житті.
Неперевершені зітхання й втеча
У вир тяжких ночей,
Немов під пеленою муки
Живе істота у краю тривкім.
По Землі не ходить, лише дише,
Як спогад неба в далині –
Красою манить і блистить.
Але далекий й марний його спів!
Ми тут і ноги маєм,
Товчемо землю, злидні й хвороби.
Ми діти страху смерті...
Кінчились всі наші пригоди –
Дійшла людина до кінця:
Між небом і землею лине,
Не в простір пекла й раю,
А в простір тихої нудьги.
Відредаговано: 10.02.2021