Реєстрація

Останні відчуття

'Велика людська ноша'

Велика людська ноша

Тяглась і вилась по землі.

Багато хто дивився в очі,

Страшні, прозорі, навісні,

Але ніхто не бачив шляху її пісків.

Звиваючись магнітом чемним,

Її єство тривожить путь –

Куди й нащо іду?

Від цих питань, давно забутих

Між тим і тим кущем,

Це тіло безвідмовне знаджувало всіх людей.

Скільки раз питало –

Стільки й плуталось в житті.

А люди вірили у справу,

У силу власну, неземну,

І кидалися мертві в ніч світанку –

Скуштувати ціль тверду.

Отак звивалась ноша –

Путь безлика та страшна.

Атрощенко Павло

Подобається

#2927 в Різне
#756 в Поезія

У тексті є: тяжкі спроби, тривога та неспокій, символіка і міф

Відредаговано: 10.02.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше