Уже давно людина вмерла,
Уже нема її основ,
Що волею краси звивались
В ясні та вільні небеса.
Немає справ уже і погляду
Святого – зустрічання пустоти.
Усе це щезло на догоду
Новій безмірній тошноті.
Вона повсюди тче свої пригоди
Людиною, мов іграшкою, бавить,
А та і рада, що потрібна,
Як інструмент сучасного буття –
Постійній вигоді.
Усе – і речі, й справи, й люди
Зреклися думки й серця.
Одна задача справ земних –
Задовольнити матеріальний голод.
"Оте міняю на оте!" – ось її слова,
Що безкінечно тануть в животі людей.
Усе вимінюване й цінне, отже –
Ціни нема нічому.
Відредаговано: 10.02.2021